Романтизм — художній напрям у літературі й мистецтві, який виник наприкінці XVIII ст. Український романтизм розвинувся в Україні пізніше, в 20-60-х рр. ХІХ ст. під впливом популярної творчості європейських письменників-романтиків таких як: Скотта, Байрона, Шеллі, Ґете, Пушкіна, Лєрмонтова та інших.
• наявність народнопоетичних засобів для художньої виразності мови.
Є.Гребінка писав у повісті "Пиита", що поети - це "хворі" люди, які "подчинилися духу часу". А захоплення поетичною творчістю називає "недугом", "хворобою". Тим самим, описує образ поета-романтика: він "нервового характеру", "трішки дратівливий; він постійно розчарований; Бідний хворий вважає себе поетом, а мир - натовпом..." Автор указує на психологізм, емоційність романтичної особистості.
Протягом усього життя Є.Гребінка зберігає географічно-природну, фольклорно- міфологічну, історичну пам’ять про Україну.
Україну як об’єкт ліричних медитацій письменник визначає такими лексемами: "Україна", "Украйна", "рідна Украйна", "рідна сторона", "сторона рідна", "Родина".
Хоча поезія написана переважно російською мовою, але вона містить сильний український струмінь. Письменник сприяв "поставанню нації" та формуванню духа"українця".
Тяглість поетичного дискурсу в творчості Гребінки - показник романтизму.
«Добрий день, Яво! Ти мене зовсім не знаєш, але особисто мені здається, що я тебе знаю вже не один рік. У всякому разі, я знаю багато твоїх пригод і витівок, знаю де ти живеш, знаю твоїх друзів, знаю, як ти виглядаєш, вважаю, що знаю і твій характер. Добре взнати тебе мені до дуже цікава книга В. Нестайка, в якій ти і твій кращій друг Павлуша були головними героями.
Ви з Павлушею найкращі друзі та напарники, затоваришувати з вами хотіла б і я. З вами мені було б дуже цікаво, бо ти постійно вигадуєш різноманітні витівки, які іноді, на перший погляд, здаються навіть злими, але це зовсім не так, бо ви з Павлушею лише хочете, щоб у селі ви завжди були на виду і щоб про вас постійно говорили. Мені здається, що тієї енергії, яка буквально фонтанує з тебе, вистачило б і на мене. Та й сама я здатна вигадувати цікаві розваги, які обов’язково б тебе захопили.
Я впевнена, що, незважаючи ні всі свої витівки, ти, Яво, добрий, співчутливий до чужого горя та сміливий хлопець. Крім того, я розумію, що попри усі твої суперечки з Павлушею ти для нього справжній друг, таким би справжнім другом ти був би і для мене.
Мені було дуже цікаво читати оповідання про твої пригоди, при кмітливі, веселі і відчайдушні витівки, які ти вигадував і разом з Павлушею приймав у них участь. Не менш цікаво мені було б разом з тобою брати участь у цих витівках.
Книга В. Нестайка «Тореадори з Васюківки» мені дуже сподобалася, а поки я її читала, ти, Яво, та твій товариш Павлуша стали для мене справжніми друзями. Я сподіваюсь, що якби нам довелося жити в одному селі, ходити в одну школу та разом відпочивати, я б теж стала для тебе не менш гарним другом, ніж Павлуша.
Ти, Яво, добрий, веселий та дотепний, і спогади про тебе залишаться у мене на все життя. А зараз я з тобою прощаюся і сподіваюся, що усе твоє життя буду добрим, веселим і щасливим, як і твоє дитинство.
Романтизм — художній напрям у літературі й мистецтві, який виник наприкінці XVIII ст. Український романтизм розвинувся в Україні пізніше, в 20-60-х рр. ХІХ ст. під впливом популярної творчості європейських письменників-романтиків таких як: Скотта, Байрона, Шеллі, Ґете, Пушкіна, Лєрмонтова та інших.
Романтизму властиві такі ознаками:
• незадоволення реальним життям людини;
• ідеалізація людських почуттів;
• увага до проблеми літературної мови;
• зв'язок із фольклором ;
• вираження настроїв наявністю символів, антитез, метафор,лексим.
• наявність народнопоетичних засобів для художньої виразності мови.
Є.Гребінка писав у повісті "Пиита", що поети - це "хворі" люди, які "подчинилися духу часу". А захоплення поетичною творчістю називає "недугом", "хворобою". Тим самим, описує образ поета-романтика: він "нервового характеру", "трішки дратівливий; він постійно розчарований; Бідний хворий вважає себе поетом, а мир - натовпом..." Автор указує на психологізм, емоційність романтичної особистості.
Протягом усього життя Є.Гребінка зберігає географічно-природну, фольклорно- міфологічну, історичну пам’ять про Україну.
Україну як об’єкт ліричних медитацій письменник визначає такими лексемами: "Україна", "Украйна", "рідна Украйна", "рідна сторона", "сторона рідна", "Родина".
Хоча поезія написана переважно російською мовою, але вона містить сильний український струмінь. Письменник сприяв "поставанню нації" та формуванню духа"українця".
Тяглість поетичного дискурсу в творчості Гребінки - показник романтизму.
«Добрий день, Яво! Ти мене зовсім не знаєш, але особисто мені здається, що я тебе знаю вже не один рік. У всякому разі, я знаю багато твоїх пригод і витівок, знаю де ти живеш, знаю твоїх друзів, знаю, як ти виглядаєш, вважаю, що знаю і твій характер. Добре взнати тебе мені до дуже цікава книга В. Нестайка, в якій ти і твій кращій друг Павлуша були головними героями.
Ви з Павлушею найкращі друзі та напарники, затоваришувати з вами хотіла б і я. З вами мені було б дуже цікаво, бо ти постійно вигадуєш різноманітні витівки, які іноді, на перший погляд, здаються навіть злими, але це зовсім не так, бо ви з Павлушею лише хочете, щоб у селі ви завжди були на виду і щоб про вас постійно говорили. Мені здається, що тієї енергії, яка буквально фонтанує з тебе, вистачило б і на мене. Та й сама я здатна вигадувати цікаві розваги, які обов’язково б тебе захопили.
Я впевнена, що, незважаючи ні всі свої витівки, ти, Яво, добрий, співчутливий до чужого горя та сміливий хлопець. Крім того, я розумію, що попри усі твої суперечки з Павлушею ти для нього справжній друг, таким би справжнім другом ти був би і для мене.
Мені було дуже цікаво читати оповідання про твої пригоди, при кмітливі, веселі і відчайдушні витівки, які ти вигадував і разом з Павлушею приймав у них участь. Не менш цікаво мені було б разом з тобою брати участь у цих витівках.
Книга В. Нестайка «Тореадори з Васюківки» мені дуже сподобалася, а поки я її читала, ти, Яво, та твій товариш Павлуша стали для мене справжніми друзями. Я сподіваюсь, що якби нам довелося жити в одному селі, ходити в одну школу та разом відпочивати, я б теж стала для тебе не менш гарним другом, ніж Павлуша.
Ти, Яво, добрий, веселий та дотепний, і спогади про тебе залишаться у мене на все життя. А зараз я з тобою прощаюся і сподіваюся, що усе твоє життя буду добрим, веселим і щасливим, як і твоє дитинство.