Інспектор Варніке приїхав на місце події. Я племінник загиблого-представився молодий чоловік.Я йому давно казав що його захоплення цими гидотними тварюками погано кінчиться.Но тут він перевершив сам себе.Мало того шо весь наш дім набитий всякою гадостю-жабами,ужами,зміями, а недавно він привіз з Південої Америки саму справжню отруйну змію-Boa constrictor.Він знаєте,зоолог,працює в зоопарку.Змію він привіз із зоопарку,і все ніяк не міг з нею розлучитися.І це бачите як все печально закінчилось. - як ж це могло статися?-спитав Варніке -я не знаю.Я спав в своїй кімнаті.Ранком я встав і пішов на вулицю прогулятися.Тут я замітив що в кімнаті лядька горить світло.Це мене здивувало.Я повернувся,заглянув в кімнату і побачив що дядько сидить за столом і спить.Я підійшов розбудити його,і тут я побачив лежачу на підлозі змію.Похоже мій дядько заснув,змія якось вибралась з клітки,залізла на стіл і вкусила його за руку.Я зразу побачив сліди вкусу.Змію я зразу вбив. -дайте мені будь-ласка предмет яким ви нанесли ранку що імітувала укус змії.І йдіть зі мною,я підозріваю вас в вбивстві. Племінник не врахував що Boa constrictor не змія а удав а удав не кусає свою жертву а душить що відомо кожному зоологу.До того ж удави не нападають на людей.
Я лиш струна на арфі України,
Зі співом ніжним, лагідна, дзвінка.
Верба-арфістка поетеси Ліни
Мене гіллям легесенько торка.
Буває, дощик крапотить по струнах,
І я співаю з ними в унісон.
Вся Україна у піснях і лунах –
Такий уже акустики закон.
Озвалися луною Закарпаття
І Чорний ліс у Вінницькім краю…
Гуртом візьмімось, українці-браття,
І возвеличим землю ми свою!
Ось сонечко всміхається іскристо,
Де передзвін на польових вітрах.
А в небесах, як зоряне намисто,
Галактики сім’я – Чумацький Шлях.
Вітає всесвіт Україну-неню
І нас, її дітей, теж разом з нею!
Це вірш Олександри Бурбело, якій назавжди 15 років.
У цьому вірші вона говорить про вплив на їі творчість Ліни Костенко та оточуючої краси української природи. Це можна визначити як тему твору.
Ідея вірша, як на мене, возвеличення рідноі України.