Шевченка віддали в солдати на невизначений строк під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати. У його житті наступила смуга тривалої і тяжкої неволі в пустельній окраїні царської Росії.
Коли поета 30 травня 1847 р. передали в інспекторський департамент військового міністерства, там його взяли під арешт як «секретного арештанта», встановивши спеціальний пост вартового (караульного). Водночас черговий міністерства генерал П. Ігнатьев за дорученням військового міністра епергійно заходився готувати матеріали для відправки засланця в Оренбурзький прикордонний корпус. Керуючому військовим міністерством В. Адлербергу він доповідав: «Сделав между тем распоряжение, чтобы арестант Шевченко содержался при департаменте в отдельной арестантской комнате, под строгим присмотром, и считая долгом доложить об этом вашему высокопревосходительству, — я буду иметь честь ожидать, на отправление его, вашего приказания» 1. На цьому документі резолюція: «Ежели нет у Н. Н. Анненкова и Притвица экстренных бумаг, то надобно направить Шевченко одного, незачем держать его под арестом, он уже довольно долго сидит». Після того як з’ясувалося, що в директора канцелярії військового міністерства М. Анненкова і в керуючого департаментом військових поселень П. Притвиця екстрених паперів для відправки в Оренбург не було, вранці 31 травня 1847 р. «рядового» Шевченка під наглядом фельд’єгера Віддера відправили в розпорядження командира Окремого оренбурзького корпусу В. Обручова. У супровідному секретному листі повторено вирок і зроблено наголос на необхідності найсуворішого нагляду за Шевченком. Тут же пропонувалося повідомити, в який конкретно лінійний батальйон його зараховано
Шевченка віддали в солдати на невизначений строк під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати. У його житті наступила смуга тривалої і тяжкої неволі в пустельній окраїні царської Росії.
Коли поета 30 травня 1847 р. передали в інспекторський департамент військового міністерства, там його взяли під арешт як «секретного арештанта», встановивши спеціальний пост вартового (караульного). Водночас черговий міністерства генерал П. Ігнатьев за дорученням військового міністра епергійно заходився готувати матеріали для відправки засланця в Оренбурзький прикордонний корпус. Керуючому військовим міністерством В. Адлербергу він доповідав: «Сделав между тем распоряжение, чтобы арестант Шевченко содержался при департаменте в отдельной арестантской комнате, под строгим присмотром, и считая долгом доложить об этом вашему высокопревосходительству, — я буду иметь честь ожидать, на отправление его, вашего приказания» 1. На цьому документі резолюція: «Ежели нет у Н. Н. Анненкова и Притвица экстренных бумаг, то надобно направить Шевченко одного, незачем держать его под арестом, он уже довольно долго сидит». Після того як з’ясувалося, що в директора канцелярії військового міністерства М. Анненкова і в керуючого департаментом військових поселень П. Притвиця екстрених паперів для відправки в Оренбург не було, вранці 31 травня 1847 р. «рядового» Шевченка під наглядом фельд’єгера Віддера відправили в розпорядження командира Окремого оренбурзького корпусу В. Обручова. У супровідному секретному листі повторено вирок і зроблено наголос на необхідності найсуворішого нагляду за Шевченком. Тут же пропонувалося повідомити, в який конкретно лінійний батальйон його зараховано
Объяснение: