Який має бути ідеальний керівник в сучасних умовах? Мені завжди здавалося, що хороший керівник організовує роботу таким чином: кожен підлеглий буде думати - саме його дії призвели до успіху. Але насправді кінцевий результат вийшов відмінним завдяки правильній організації справ, підказкам начальника. Справжній керівник завжди в тіні, він незримо направляє своїх підлеглих у потрібне йому русло, завжди в курсі всіх подій. Він, як незримий ефір, витає в повітрі - за всім гає, але ніхто не відчуває неприємного контролю. Звичайно, керівник повинен тримати в строгості своїх «підопічних». Але хіба запеклий контроль робить роботу успішною? Люди не повинні відчувати себе безвільними і підконтрольними. Вони повинні вірити в свої сили, спираючись на підтримку свого начальства. Адже начальника, як правило, вибирають з числа найдосвідченіших, перевірених людей. У всякому разі, я хочу в це вірити. Стів Джобс (засновник Apple) просив своїх співробітників грати в перервах в комп'ютерні ігри, займатися спортом. Все для того, щоб вони могли відволіктися, зробити перепочинок, а потім - знову за роботу. У нашій дійсності це складно уявити: люди не зможуть відірватися від комп'ютера або футболу. Але начальник може придумати привід, щоб всі зібралися і провели час разом. Це не тільки підніме всім настрій, зарядить для подальшої роботи, а й зміцнить колективний дух. Я думаю, ще одне важливе вміння для професійного керівника - він повинен тримати свій колектив згуртованим. Принцип «розділяй і володарюй» може погано позначитися на роботі. Сучасний керівник також повинен розбиратися в віяннях моди, музики та комп'ютерних технологіях (хоча б мати про них певне уявлення). Часто, коли начальники - люди у віці, починаються складності. Їм важко зрозуміти поведінку молодих співробітників, які роблять собі тату, пірсинг. Отже, підсумуємо. Керівник повинен: знати своїх співробітників, розбиратися у своїй сфері; вміти організувати роботу, щоб кожен усвідомлював свій внесок у загальну справу; контролювати, а не наглядати. Бажано, щоб він мав відмінне почуття гумору.
На мою думку, щоб вижити, людина зобов’язана навчитися перебувати в злагоді з природою.
По-перше, вона сама є часточкою природи, тобто її існування залежить і від навколишнього середовища, і від екології планети в цілому. Яскравим прикладом своєрідного художнього осмислення думки про те, що можна жити в гармонії з природою й не шкодити їй, є твір Даніеля Дефо «Робінзон Крузо». Автор описує побут і діяльність людини, яка випадково потрапила на безлюдний острів. Здавалося б, вижити немає шансів, проте головний герой пристосувався до свого нового середовища й, використавши можливості довкілля та здобутки цивілізації, зумів забезпечити для себе порівняно високий рівень життя.
По-друге, розробляючи щоразу нові й нові технології, людина лише ціною власних помилок, а іноді навіть глобальних катастроф, навчається передбачати наслідки впровадження власних винаходів, тобто поступово розуміє необхідність розвитку екологічної свідомості.
Прикладів цього є чимало й у сучасному житті, і в історії. Ідеться насамперед про те, що життя можливе без деяких винаходів, що їх можна використовувати на благо природи, що впроваджувати їх варто лише тоді, коли створено необхідну систему захисту від згубного впливу їх на довкілля. Так, російський учений Ігор Курчатов, один із розробників атомної бомби, усвідомивши наслідки свого винаходу, став боротися за використання атомної енергії для мирних цілей. Але мені не відомі, на жаль, випадки, коли вчені відмовлялися від своїх винаходів задля збереження довкілля.
Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що природа може існувати без людини, а людина без природи — ні. Саме тому кожен, хто живе на Землі, має прагнути до гармонійного співіснування з довкіллям і зобов’язаний піклуватися про збереження багатств планети.
На мою думку, щоб вижити, людина зобов’язана навчитися перебувати в злагоді з природою.
По-перше, вона сама є часточкою природи, тобто її існування залежить і від навколишнього середовища, і від екології планети в цілому. Яскравим прикладом своєрідного художнього осмислення думки про те, що можна жити в гармонії з природою й не шкодити їй, є твір Даніеля Дефо «Робінзон Крузо». Автор описує побут і діяльність людини, яка випадково потрапила на безлюдний острів. Здавалося б, вижити немає шансів, проте головний герой пристосувався до свого нового середовища й, використавши можливості довкілля та здобутки цивілізації, зумів забезпечити для себе порівняно високий рівень життя.
По-друге, розробляючи щоразу нові й нові технології, людина лише ціною власних помилок, а іноді навіть глобальних катастроф, навчається передбачати наслідки впровадження власних винаходів, тобто поступово розуміє необхідність розвитку екологічної свідомості.
Прикладів цього є чимало й у сучасному житті, і в історії. Ідеться насамперед про те, що життя можливе без деяких винаходів, що їх можна використовувати на благо природи, що впроваджувати їх варто лише тоді, коли створено необхідну систему захисту від згубного впливу їх на довкілля. Так, російський учений Ігор Курчатов, один із розробників атомної бомби, усвідомивши наслідки свого винаходу, став боротися за використання атомної енергії для мирних цілей. Але мені не відомі, на жаль, випадки, коли вчені відмовлялися від своїх винаходів задля збереження довкілля.
Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що природа може існувати без людини, а людина без природи — ні. Саме тому кожен, хто живе на Землі, має прагнути до гармонійного співіснування з довкіллям і зобов’язаний піклуватися про збереження багатств планети.