Кожної весни верба пробуджується від сну, скидає сріблясті намистинки снігу і причаровує весняною вродою кожного перехожого. Своїми пухнастими і ніжними котиками вона тягнеться ближче до сонечка і вбирає в них теплий мед золотих промінчиків, а коріннячком підбирається все ближче до води. Люди звеличують весняну красуню в піснях і віршах, а молодики виказують свої прояви кохання даруючи дівчаткам вербові букети. Посвячені на свята гілочки, люди весь рік зберігають в світлому куточку оселі, вважаючи їх за справжні оберегиⒶ.
Читаючи твір Ярослава Стельмаха "Митькозавр з Юрівки або химера лісового озера" я дуже вражалась реалістичності подій і сама уявлял цю химеру. Я так, як і хлопчики пішла до бібліотеки ві переглянула багто літератури стосовно цього. З маєї уяви поставала страхітлива істота з великими червоними очима і страшним поглядом. На чорній її гребінчятій спині були латаття, а по бороздках на тілі до землі стікал холодна вода. Я дуже рада, що твір закінчився розвіюванням цієї страшної примари, що так наганяла на мене жахⒶ.
Кожної весни верба пробуджується від сну, скидає сріблясті намистинки снігу і причаровує весняною вродою кожного перехожого. Своїми пухнастими і ніжними котиками вона тягнеться ближче до сонечка і вбирає в них теплий мед золотих промінчиків, а коріннячком підбирається все ближче до води. Люди звеличують весняну красуню в піснях і віршах, а молодики виказують свої прояви кохання даруючи дівчаткам вербові букети. Посвячені на свята гілочки, люди весь рік зберігають в світлому куточку оселі, вважаючи їх за справжні оберегиⒶ.
Читаючи твір Ярослава Стельмаха "Митькозавр з Юрівки або химера лісового озера" я дуже вражалась реалістичності подій і сама уявлял цю химеру. Я так, як і хлопчики пішла до бібліотеки ві переглянула багто літератури стосовно цього. З маєї уяви поставала страхітлива істота з великими червоними очима і страшним поглядом. На чорній її гребінчятій спині були латаття, а по бороздках на тілі до землі стікал холодна вода. Я дуже рада, що твір закінчився розвіюванням цієї страшної примари, що так наганяла на мене жахⒶ.