Лаврін приїхав до млина, позносив з воза мішки заїхав під верби, розпріг воли, поклав їм сіна, а сам ліг спати. Добре виспавшись, він скупався в Росі, пополуднував і пішов у млин. Мірошник уже насипав борошном його мішки. Запрягши волів, Лаврін ненароком подивився на Рось і побачив дівчину. Він почув, що вона ніби освітила всю його душу, неначе сонце і побігла на гору зіркою. Лаврін махнув батогом на воли і, замість того, щоб їхати додому через греблю, повернув цабе на пригорок за дівчиною. По обидва боки стояло високе жито, неначе дві зелені стіни. Дівчина ішла попід самою зеленою стіною, висмикувала з жита сині волошки й затикала за вуха. Лаврін догнав її й порівнявся з нею. Вона глянула на його своїми темними очима, і йому здалося, що на житі блиснули дві зірки.
я учень__ класу хочу вам подякувати за вашу творчість, талант, любов до україни у кожному рядку вашої поезії. ваші твори завжди дуже життєві. коли читаєш про життя сиріт, панські знущання та тяжку долю українського народу, ніби опиняєшся свідком тих подій, перносишся у часі. ваша поезія дуже лірична, майже в кожному творі переплітається журба і радість, любов та скорбота, життя та смерть. ці поетичні рядки дуже легко закарбовуються у пам"яті та проникають аж до серця, тому я із задоволенням завжди вчу уривки з ваших творів та читаю їх повіністю. зараз світ став дуже спустошеним, бо люди живуть здебільшого вирішенням матеріальних проблем, вони, ніби мурахи, завжди кудись біжать, заклопотані буденними справами. сумно визнавати, але вже ніхто не помічає, яка гарна калина, які запашні та квітучі поля на україні, а головне - ніхно не помічає проблем інших людей, їх страждань, кожен думає лише сам за себе і вважає, що його проблеми важливіші за інших. люди вважають, що сиротам та бідним людям повинна держава, але вони забули, що ми і є держава. отже, виходить, що ми самі собі не потрібні. мабуть тому ми так і живемо. дітей необхідно змалечку навчати любити та поважати один одного, співчувати та у важку хвилину, тобто вчити бути справніми людьми. ваше величне кобзареве слово дуже позитивно впливає на мій світогляд, розуміння сьогодення та вчинки. я низько вклоняюсь вам за творчий, моральний та культурний внесок, який ви зробити для україни та її народу. слава вам, тарасе григоровичу, навіки слава!
шановний тарасе григоровичу!
я учень__ класу хочу вам подякувати за вашу творчість, талант, любов до україни у кожному рядку вашої поезії. ваші твори завжди дуже життєві. коли читаєш про життя сиріт, панські знущання та тяжку долю українського народу, ніби опиняєшся свідком тих подій, перносишся у часі. ваша поезія дуже лірична, майже в кожному творі переплітається журба і радість, любов та скорбота, життя та смерть. ці поетичні рядки дуже легко закарбовуються у пам"яті та проникають аж до серця, тому я із задоволенням завжди вчу уривки з ваших творів та читаю їх повіністю. зараз світ став дуже спустошеним, бо люди живуть здебільшого вирішенням матеріальних проблем, вони, ніби мурахи, завжди кудись біжать, заклопотані буденними справами. сумно визнавати, але вже ніхто не помічає, яка гарна калина, які запашні та квітучі поля на україні, а головне - ніхно не помічає проблем інших людей, їх страждань, кожен думає лише сам за себе і вважає, що його проблеми важливіші за інших. люди вважають, що сиротам та бідним людям повинна держава, але вони забули, що ми і є держава. отже, виходить, що ми самі собі не потрібні. мабуть тому ми так і живемо. дітей необхідно змалечку навчати любити та поважати один одного, співчувати та у важку хвилину, тобто вчити бути справніми людьми. ваше величне кобзареве слово дуже позитивно впливає на мій світогляд, розуміння сьогодення та вчинки. я низько вклоняюсь вам за творчий, моральний та культурний внесок, який ви зробити для україни та її народу. слава вам, тарасе григоровичу, навіки слава!