Провідною темою в творчості геніального сина українського народу Т. Г. Шевченка було зображення страдницької жіночої долі. Пригадаймо поеми «Катерина», «Сова», «Наймичка». Ці твори стали даниною великій материнській любові, що не знає меж.
У поемі «Наймичка» Т. Г. Шевченко показав воістину святу любов жінки-страдниці до свого позашлюбного сина.
З особливою задушевністю розкриває поет багатий і прекрасний внутрішній світ матері-селянки. Головна героїня Ганна хотіла бачити свого сина щасливим, хотіла пізнати радість материнства. Але матеріального достатку, підґрунтя для цього не мала. Вона підкинула хлопчика бездітним людям, а сама пішла до них наймичкою.
Страждання молодої матері, яка до самої смерті не наважується зізнатися синові про те, що є його ненькою, становлять основу поеми.
Що ж привело матір до пекельних мук? Над цим питанням примушує замислитися читачів автор. Чому мати та син змушені були довгі роки перебувати під тягарем страшної таємниці?
- Прости мене. Я каралась
Весь вік в чужій хаті…
Прости мене, мій синочку!
Я… я твоя мати -
Та й замовкла…
Зомлів Марко.
И земля задрижала.
Прокинувся… до матері -
А мати вже спала.
Не можна без хвилювання читати останні рядки поеми. Оскільки самою природою жінці призначено бути дружиною, матір’ю, продовжувачкою роду людського. Але доля була зрадливою до Ганни. Скільки вона зазнала на своєму шляху! Злі пересуди, непередбачені обставини, злидні — все це невідступно йшло за молодою дівчиною і спонукало шукати вихід зі складної життєвої ситуації. Необхідно віддати належне мужності, неабиякій силі волі молодої жінки. Вона не покінчила життя самогубством, як це зробила Катерина, героїня однойменної поеми. Ні, Ганна шукала такий шлях, щоб забезпечити майбутнє своєму синові і завжди бути поруч, бо тільки материнське серце може радіти й сумувати, жити у духовному єднанні з дитиною. Найголовніше, що вона не залишила сина. Віддавала тепло душі не тільки йому, а й людям, які турбувались про Марка.
Т. Г. Шевченко в образі Ганни звеличив матір, що готова до самопожертви, повна особистого самовідречення, сягає вершин великої життєвої мудрості. Драматизм долі наймички вражає. П. Куліш, прочитавши поему, зазначив, що «не знає нічого досконалішого ні в одній європейській літературі».
Твір захоплює своєю щирістю, задушевністю, добротою. А з іншого боку, вражає соціальною несправедливістю. Читач не знає передісторії описаних подій, що спричинила до страждань головної героїні. Але це й не так важливо, бо автор мав на меті показати типове явище того часу — страдницьку долю жінки з народу.
1)Протягом 1893— 1899 рр. в органах радикальної партії "Народ", "Хлібороб", "Громадський голос" та "Літературно-науковому віснику" Стефаник надрукував ряд статей...Які саме?
("Віче хлопів мазурських у Кракові", "Мазурське віче у Ржешові", "Мужики і вистава", "Польські соціалісти як реставратори Польщі od morza do morza", "Книжка за мужицький харч", "Молоді попи", "Для дітей", "Поети і інтелігенція")
2) Під яким заголовком Стефаник намагався видати низку поезій у прозі у 1896—1897 pp?
("З осені")
3)Чому ця книга вишла тільки після смерті автора?
(Підготовлена книжка не зацікавила видавців)
4)Що зробив Василь Стефаник з книгою "З осені"?
(Знищив, але кілька поезій лишилося друзів)
5)Назви ці поезії у прозі, що лишилися в архівах друзів Стефаника?
("Амбіції", "Чарівник", "Ользі присвячую", "У воздухах плавають ліси", "Шродиик до бога ридав", "Вночі" та ін.).
6) У якому році та в якій газеті з*явилися перші новели автора?
Провідною темою в творчості геніального сина українського народу Т. Г. Шевченка було зображення страдницької жіночої долі. Пригадаймо поеми «Катерина», «Сова», «Наймичка». Ці твори стали даниною великій материнській любові, що не знає меж.
У поемі «Наймичка» Т. Г. Шевченко показав воістину святу любов жінки-страдниці до свого позашлюбного сина.
З особливою задушевністю розкриває поет багатий і прекрасний внутрішній світ матері-селянки. Головна героїня Ганна хотіла бачити свого сина щасливим, хотіла пізнати радість материнства. Але матеріального достатку, підґрунтя для цього не мала. Вона підкинула хлопчика бездітним людям, а сама пішла до них наймичкою.
Страждання молодої матері, яка до самої смерті не наважується зізнатися синові про те, що є його ненькою, становлять основу поеми.
Що ж привело матір до пекельних мук? Над цим питанням примушує замислитися читачів автор. Чому мати та син змушені були довгі роки перебувати під тягарем страшної таємниці?
- Прости мене. Я каралась
Весь вік в чужій хаті…
Прости мене, мій синочку!
Я… я твоя мати -
Та й замовкла…
Зомлів Марко.
И земля задрижала.
Прокинувся… до матері -
А мати вже спала.
Не можна без хвилювання читати останні рядки поеми. Оскільки самою природою жінці призначено бути дружиною, матір’ю, продовжувачкою роду людського. Але доля була зрадливою до Ганни. Скільки вона зазнала на своєму шляху! Злі пересуди, непередбачені обставини, злидні — все це невідступно йшло за молодою дівчиною і спонукало шукати вихід зі складної життєвої ситуації. Необхідно віддати належне мужності, неабиякій силі волі молодої жінки. Вона не покінчила життя самогубством, як це зробила Катерина, героїня однойменної поеми. Ні, Ганна шукала такий шлях, щоб забезпечити майбутнє своєму синові і завжди бути поруч, бо тільки материнське серце може радіти й сумувати, жити у духовному єднанні з дитиною. Найголовніше, що вона не залишила сина. Віддавала тепло душі не тільки йому, а й людям, які турбувались про Марка.
Т. Г. Шевченко в образі Ганни звеличив матір, що готова до самопожертви, повна особистого самовідречення, сягає вершин великої життєвої мудрості. Драматизм долі наймички вражає. П. Куліш, прочитавши поему, зазначив, що «не знає нічого досконалішого ні в одній європейській літературі».
Твір захоплює своєю щирістю, задушевністю, добротою. А з іншого боку, вражає соціальною несправедливістю. Читач не знає передісторії описаних подій, що спричинила до страждань головної героїні. Але це й не так важливо, бо автор мав на меті показати типове явище того часу — страдницьку долю жінки з народу.
1)Протягом 1893— 1899 рр. в органах радикальної партії "Народ", "Хлібороб", "Громадський голос" та "Літературно-науковому віснику" Стефаник надрукував ряд статей...Які саме?
("Віче хлопів мазурських у Кракові", "Мазурське віче у Ржешові", "Мужики і вистава", "Польські соціалісти як реставратори Польщі od morza do morza", "Книжка за мужицький харч", "Молоді попи", "Для дітей", "Поети і інтелігенція")
2) Під яким заголовком Стефаник намагався видати низку поезій у прозі у 1896—1897 pp?
("З осені")
3)Чому ця книга вишла тільки після смерті автора?
(Підготовлена книжка не зацікавила видавців)
4)Що зробив Василь Стефаник з книгою "З осені"?
(Знищив, але кілька поезій лишилося друзів)
5)Назви ці поезії у прозі, що лишилися в архівах друзів Стефаника?
("Амбіції", "Чарівник", "Ользі присвячую", "У воздухах плавають ліси", "Шродиик до бога ридав", "Вночі" та ін.).
6) У якому році та в якій газеті з*явилися перші новели автора?
( У 1897р. у чернівецькій-газеті "Праця" )
7)Назви ці новели.
("Виводили з села", "Лист", "Побожна" "В корчмі", "Стратився", "Синя книжечка", "Сама-саміська")
8) У 1899р. у Чернівцях вийшла в світ перша збірка новел...Назвіть її назву.
("Синя книжечка")
9)У 1916 р. автор написав новелу "Марія", яку присвятив...
( пам'яті Франка)
10)Які збірки новел Василя Стефаника ви знаєте?
("Синя книжечка","Камінний хрест","Дорога","Моє слово","Вона— земля")
11)В яку історію увійшов Василь Стефаник?
(у історію світової новелістики,як автор правдивих соціально-психологічних новел з життя галицького селянства)
12)Чим займався в останні роки життя В. Стефаник?
(В. Стефаник жив у с Русів, де вів життя звичайного хлібороба, а у вільний час продовжував писати твори.)