Ю. Винничук "Місце для дракона" Літературний диктант
Дайте короткі відповіді на питання
1.Вкажіть місто, у якому правив князь.
2 .Скільки років було дракону?
3. Як звали доньку князя?
4. Над чим працював пустельник?
5. Хто навчив дракона розмовляти по-людськи?
6. Як звали лицаря, з яким князь хотів одружити свою доньку ?
7. Як лицарі вирішили виманити дракона?
8. Про що шкодував пустельник?
9. Яка головна ідея повісті-казки «Місце для дракона»?
10. Чому помер князь?
11. На думку пустельника, людянішими є закони...

​

Немає людини, яка б не хотіла жити щасливо. Життя – це пошук щастя. Щастя, воно в кожного своє, але впевнено можна сказати, що це річ комплексна. Тобто щастя не в одних чітких речах, знайшовши які, ви його здобудете. Ні, воно у багатьох речах, а точніше у їх сукупності. І одна із найважливіших ланок цього безцінного відчуття – це дружба. Без дружби не буде щастя, а отже не буде повноцінного життя. Усім хто хоче жити повноцінно, слід попіклуватися про своє оточення. Наповнити його вірними друзями. Вони дють наснагу до життя, енергію до дій, рішучість. Коли маєш того, хто може підтримати хорошим словом, відчуваєш землю під ногами. Друзі пізнаються у біді, тому така ситуація є точною перевіркою людей, яких ви вважаєте друзями на вірність.

Без друзів було важко завжди. Без людини з якою б можна було поспілкуватись, обговорити щось, поплакати в плече – жити нелегко. Важка доля у тих кого спіткала подібна ситуація. Їм не вистачає комплексності життя, його повноцінності. Їм не вистачає щастя. А без щастя життя нічого не варте, оскільки ми заради нього і живемо. Заради нього працюємо, вчимося, прагнемо до цілей. Вірний друг – кращий порадник. Він може чесно оцінити вас, дати вірні настанови. Саме друзі дають безцінні емоції, пакет відчуттів та щастя. Цінуйте їх, якщо вони у вас є. Адже без них ваше життя буде не повноцінним.

Життя вимагає від нас вчинків. Без них неможливо розвиватись, рухатись до мети, самовдосконалюватись та перемагати. Але тут постає питання, якими саме вчинками ми намагаємося забезпечити свої поставлені цілі? Чи завжди вони є виправданими? Є такий гарний вислів «Переможців не судять». Справді, переможці постають перед іншими героями, що змогли зробити те, на що інші не наважувались. Але, на мою думку, ця позиція має зворотню сторону. Дуже часто у боротьбі за перемогу, навіть під якимись , наприклад, визвольницькими гаслами, людина ризикує «загратися» в героя, ставлячи своє життя та долі оточуючих під загрозу. У ім’я благородних ідей та переконань Тарас Бульба з повісті Гоголя вбиває свого сина. Хіба він герой-патріот? Як а мене, ні, він нещасна людина з трагічною долею. Часто найстрашніші вчинки люди творять, прикриваючись благими гаслами. Ні в якому разі не слід забувати, що найголовніше у житті – залишатися людиною. Ми не називаємо героями солдатів німецької армії, з якими воювали наші діди у Другій Світовій війні, та навіть серед них – серед ворогів-окупантів – були такі, що таємно годували наших жінок та дітей, не даючи їм вмерти від голоду. Ніхто не може вважатися героєм, якщо на його совісті є хоча б одна зламана доля або життя. Обставини життя часто змушують поступитися своїми інтересами та навіть у цю скрутну мить треба пам’ятати, що людяність має залишатися найвищою цінністю. ЇЇ складові – мужність, благородство та честь – роблять людину героєм в очах інших, навіть якщо вона фактично є переможеною стороною. Нехай в цей складний період нашого суспільства усі загадають цю істину. Бо це і є справжній героїзм.