З яким відомим дослідником Африки порівнював жартома велосипедист Митька і Сергія?
З яким озером порівняли озеро в Юрківці?
Які книги хотіли взяти в бібліотеці хлопці?
Чому мешканця озера назвали Митькозавром?
Яким будівництвом захопилися хлопці?
Що означає фразеологізм «гнути кирпу»?
Поясніть, що таке цебро і клуня?
Що мав на увазі Митько, говорячи : «Таке життя дуже корисне для здоров’я»?
Відповідь:
Знамениті ” Записки про Шерлоке Холмсе” Артура Конан Дойла у свій час принесли їхньому авторові світову популярність. Інтерес до цих детективних історій не пропав і сьогодні, а головний герой – Шерлок Холмс – приватний детектив з Бейкер-стрит, продовжує скоряти читачів своїми дивними здатностями
На сторінках оповідання ” Голубой карбункул ” ми в черговий раз зустрічаємося із цією дивною людиною, незвичайні розумові здібності якого до йому розкрити новий заплутаний злочин. І в черговий раз дивуємося його здатності зауважувати нікому не видимі деталі й будувати оригінальні умовиводи. У цьому оповіданні ми стаємо свідками того, як непоказна на перший погляд річ – старий фетровий капелюх – “послужить ключем до розгадки страшної таємниці, і завдяки їй… удасться викрити й покарати злочинця”. Хоча саме цей випадок не був таким вуж серйозним злочином. Власник капелюха піддався нападу хуліганів. Йому вдалося бігти, але біг він так поспішно, що на місці події залишилися його капелюх і гусак, якого зважаючи на все він придбав до Різдва.
Вивчивши знахідку, Шерлок Холмс відразу ж склав про цю людину свою думку й навіть обчислив його ім’я. Але отут виникла складність – з’ясувалося, що людей з таким ім’ям у місті проживає кілька сотень
Тоді Шерлок Холмс застосував свій геніальний дедуктивний метод і прийшов до наступних висновків: хазяїн капелюха – людин розумний, ще якихось три роки пристойний статок, що тому мав, але тепер розорився, упалим духом, так до того ж втратив розташування чоловік і жінка. Шерлок Холмс був уже готовий розшукати нуж. ного людини й “закрити справу”, коли на його шляху встала нова перешкода. У зобі залишеного втікачем гусака на превеликий подив виявився дорогоцінний камінь, за який його господарка на додаток до вже обіцяної винагороди в тисячу фунтів “віддала б половину всіх своїх багатств”. Подальші події показують нам, що Шерлоку Холмсу не склало великої праці побудувати ланцюжок від цього самого гусака до його власника, а потім і до викрадача каменю. Ідею же про те, що до викрадення коштовності має відношення власник фетрового капелюха, Холмс відкинув відразу, підтвердивши свої здогади при зустрічі з Генрі Бейкером, що з радістю прийняв від детектива замість свого гусака іншого, тому що поняття не мав про дорогоцінний камінь, захованому в зобі птаха.
Зустрівшись із теперішнім викрадачем, геніальний детектив змусив його розповісти все від початку до кінця й зізнатися всодеянном.
Багато справ Шерлока Холмса були пов’язані з людьми, для яких нормою життя стали неправда, підлість, зрадництво, підступництво й лицемірство, однак, довідавшись історію нещасного хлопця, що піддався випадковій спокусі, знаменитий детектив відпустив його. В’язниця, на думку Холмса, зробила б із цієї людини закінченого негідника, але, відпустивши його на волю, детектив дає йому шанс виправитися. Він упевнений, що життя піднесло цьому хлопцю гарний урок, і він ніколи більше не повторить подібної помилки
Як бачимо, справа виявилося не занадто складним, але для Шерлока Холмса, по його ж власних словах, “дозвіл цієї загадки – саме по собі нагорода”. А ми, читачі, познайомилися із черговою захоплюючою історією й ще раз зачудувалися проникливому розуму знаменитого детектива
Пояснення:
Провідною темою в творчості геніального сина українського народу Т. Г. Шевченка було зображення страдницької жіночої долі. Пригадаймо поеми «Катерина», «Сова», «Наймичка». Ці твори стали даниною великій материнській любові, що не знає меж.
У поемі «Наймичка» Т. Г. Шевченко показав воістину святу любов жінки-страдниці до свого позашлюбного сина.
З особливою задушевністю розкриває поет багатий і прекрасний внутрішній світ матері-селянки. Головна героїня Ганна хотіла бачити свого сина щасливим, хотіла пізнати радість материнства. Але матеріального достатку, підґрунтя для цього не мала. Вона підкинула хлопчика бездітним людям, а сама пішла до них наймичкою.
Страждання молодої матері, яка до самої смерті не наважується зізнатися синові про те, що є його ненькою, становлять основу поеми.
Що ж привело матір до пекельних мук? Над цим питанням примушує замислитися читачів автор. Чому мати та син змушені були довгі роки перебувати під тягарем страшної таємниці?
- Прости мене. Я каралась
Весь вік в чужій хаті…
Прости мене, мій синочку!
Я… я твоя мати -
Та й замовкла…
Зомлів Марко.
И земля задрижала.
Прокинувся… до матері -
А мати вже спала.
Не можна без хвилювання читати останні рядки поеми. Оскільки самою природою жінці призначено бути дружиною, матір’ю, продовжувачкою роду людського. Але доля була зрадливою до Ганни. Скільки вона зазнала на своєму шляху! Злі пересуди, непередбачені обставини, злидні — все це невідступно йшло за молодою дівчиною і спонукало шукати вихід зі складної життєвої ситуації. Необхідно віддати належне мужності, неабиякій силі волі молодої жінки. Вона не покінчила життя самогубством, як це зробила Катерина, героїня однойменної поеми. Ні, Ганна шукала такий шлях, щоб забезпечити майбутнє своєму синові і завжди бути поруч, бо тільки материнське серце може радіти й сумувати, жити у духовному єднанні з дитиною. Найголовніше, що вона не залишила сина. Віддавала тепло душі не тільки йому, а й людям, які турбувались про Марка.
Т. Г. Шевченко в образі Ганни звеличив матір, що готова до самопожертви, повна особистого самовідречення, сягає вершин великої життєвої мудрості. Драматизм долі наймички вражає. П. Куліш, прочитавши поему, зазначив, що «не знає нічого досконалішого ні в одній європейській літературі».
Твір захоплює своєю щирістю, задушевністю, добротою. А з іншого боку, вражає соціальною несправедливістю. Читач не знає передісторії описаних подій, що спричинила до страждань головної героїні. Але це й не так важливо, бо автор мав на меті показати типове явище того часу — страдницьку долю жінки з народу.