За твором ігора калинця "хлопчик-фігурка, який задоволений собою" придумати коротку історію - новий, четвертий, життєпис, хлопчика-фігурки - (українською мовою і ті! )
Колись я мала за нього ів..Не знаю як у вас там оцінюють.!
Четвертий життєпис Ха-еФа
Я походжу з далекої планети Хвігурія,де всі мешканці такі ,як я-хвігурки.
І ось одинадцятого лютого дві тисячі тринадцятого року я потрапив у Надвірнянську ЗОШ І-ІІІ ступенів №2(можеш написати свою школу).Я залетів через кватирку у тридцять другий кабінет,де проводився урок української літератури у 6-Б класі.Виявляється тут, в цій країні, в цій школі знають про мене."Я посиджу тут,послухаю",-подумав я.До кінця уроку я задрімав і коли пролунав дзвоник,я прокинувся і ледь не впав з карнизу.Коли я окуняв від голосного звуку дзвоника,то побачив останню дитину,що виходила з класу.Це була темноволоса,симпатична дівчинка,але як її звати було невідомо.Я угледів, що одна з кишеньок портфелю була не повністю закрита.
"Треба якось туди потрапити.Якщо я не потраплю туди,то ніколи не дізнаюсь звідки тут знають про мене",-подумав я. В голову мені прийшла геніальна ідея (як мені здавалось):треба скочити до когось на плече,щоб швидко дістатись портфеля дівчинки.Як тут я побачив якогось дивного учителя.Тоді я непомітно зіскочив з карнизу йому на плече і коли ми пройшли кроків зо 20,я перескочив у незащеплену кишеньку портфелика.Просидівши там всі уроки, як надиво туди ніхто не заглянув,ми пішл додому.Коли ми йшли по дорозі,я висунув голову і дивився на їхнє прекрасне та мальовниче місто.Зайшовчши до її домівки, я побачив ще одну літню жінку - напевно,її маму.В хаті дуже смачно пахло пиріжками,і через це в мене весь рот наповнився слюною.Як я дізнався,дівчинку звали Танею.Вона зайшла до себе в кімнату і почала розбирати портфель.Несподівано,для мене,вона відкрила передню кишеньку і побачила мене!Трішки перелякавшись,дівчинка опанувала себе і бережливо вийняла мене з портфеля і поклала на стіл.МИ почали розмовляти.Дуже довго ми розмовляли ,про неї,про мене,про все на світі.І раптом я згадав для чого ж я заскочив до неї в портфель,задав їй таке питання :"Звідки діти знають мене?".Танюшка розповіла мені ,що є казка про мене,яка називається "Хлопчик-Фігурка,який задоволений собою".Дійсно,я дуже любив себе,і завжди був задоволений собою.
І тут вона з сумом у голосі запитала мене:"Ти повертаєшся до своєї крайни?",Я думав дуже довго,і відповів їй:"Ні,мені дуже сподобалось у тебе і я назавжди заи\лишусь у тебе,і буду тобі вірним другом!"На її обличчі появилась сяюча усмішка,вона схопила мене і міцно-міцно обняла.
Колись я мала за нього ів..Не знаю як у вас там оцінюють.!
Четвертий життєпис Ха-еФа
Я походжу з далекої планети Хвігурія,де всі мешканці такі ,як я-хвігурки.
І ось одинадцятого лютого дві тисячі тринадцятого року я потрапив у Надвірнянську ЗОШ І-ІІІ ступенів №2(можеш написати свою школу).Я залетів через кватирку у тридцять другий кабінет,де проводився урок української літератури у 6-Б класі.Виявляється тут, в цій країні, в цій школі знають про мене."Я посиджу тут,послухаю",-подумав я.До кінця уроку я задрімав і коли пролунав дзвоник,я прокинувся і ледь не впав з карнизу.Коли я окуняв від голосного звуку дзвоника,то побачив останню дитину,що виходила з класу.Це була темноволоса,симпатична дівчинка,але як її звати було невідомо.Я угледів, що одна з кишеньок портфелю була не повністю закрита.
"Треба якось туди потрапити.Якщо я не потраплю туди,то ніколи не дізнаюсь звідки тут знають про мене",-подумав я. В голову мені прийшла геніальна ідея (як мені здавалось):треба скочити до когось на плече,щоб швидко дістатись портфеля дівчинки.Як тут я побачив якогось дивного учителя.Тоді я непомітно зіскочив з карнизу йому на плече і коли ми пройшли кроків зо 20,я перескочив у незащеплену кишеньку портфелика.Просидівши там всі уроки, як надиво туди ніхто не заглянув,ми пішл додому.Коли ми йшли по дорозі,я висунув голову і дивився на їхнє прекрасне та мальовниче місто.Зайшовчши до її домівки, я побачив ще одну літню жінку - напевно,її маму.В хаті дуже смачно пахло пиріжками,і через це в мене весь рот наповнився слюною.Як я дізнався,дівчинку звали Танею.Вона зайшла до себе в кімнату і почала розбирати портфель.Несподівано,для мене,вона відкрила передню кишеньку і побачила мене!Трішки перелякавшись,дівчинка опанувала себе і бережливо вийняла мене з портфеля і поклала на стіл.МИ почали розмовляти.Дуже довго ми розмовляли ,про неї,про мене,про все на світі.І раптом я згадав для чого ж я заскочив до неї в портфель,задав їй таке питання :"Звідки діти знають мене?".Танюшка розповіла мені ,що є казка про мене,яка називається "Хлопчик-Фігурка,який задоволений собою".Дійсно,я дуже любив себе,і завжди був задоволений собою.
І тут вона з сумом у голосі запитала мене:"Ти повертаєшся до своєї крайни?",Я думав дуже довго,і відповів їй:"Ні,мені дуже сподобалось у тебе і я назавжди заи\лишусь у тебе,і буду тобі вірним другом!"На її обличчі появилась сяюча усмішка,вона схопила мене і міцно-міцно обняла.
Хлопчик-Фігурка