Закінчи речення 1. Головного героя оповідання «Скарб» О. Стороженка звали… 2. Батьки Павлуся були людьми… . 3. Павлусь іноді так кричав, «буцім з його чортяка лика дере» у… 4. Батько Павлуся хотів, щоб його син навчався у... 5. Цілими днями Павлусь… . 6. Руки у Павлуся були такими, як у… . 7. «Останеться він на світі, мов сліпий без поводаря!» — так про Павлуся висловився… 8. Мати не пускала двадцятирічного Павлуся на вечорниці через те, що… 9. Вночі у Павлуся розболівся живіт, і тому він почав просити… 10. Після смерті батьків за Павлусем доглядали… . 11. За сіллю хури Павлуся їздили до… 12. «...Як горох із мішка, так і сиплеться на нашого Павлуся...»… Чи уважний ви читач? 1. На яке народне свято вирішило парубоцтво шукати скарб? 2. Де шукали скарб парубки? 3. Як парубки називали Павлуся? 4. Чому парубки на пошуки скарбу вирішили взяти із собою Павлуся? 5. Яку пісню заспівали хлопці, вирушаючи на пошуки скарбу? 6. У що, за переказами людей, перетворюються скарби? 7. Хто кинув хорта у вікно Павлусевої хати ? 8. Чим він розсипався, ударившись об поміст? 9. Куди сховав наймит цінності? 10. Яка жінка була у Павлуся? 11. Яких діточок послав Господь Павлусю? 12. Ім’я якої собаки згадується у творі, що стереже гроші скупого? Закінчи речення 1. Мишка, як і другі, була маленька і... 2. Нору мишки можна було побачити в хаті… 3. Своє помешкання мишка вважала… . 4. Мишка боялася… 5. Пишно вбраний когут був схожим на… 6. Із своїми сестрами мишка зустрічалася… . 7. Мишка вибігала зі своєї нори, щоб... . 8. Господар хати, де жила мишка був «...товстий, як годований...» 9. Гроші хазяїн хати, де була нора мишки, ховав… 10. На думку господаря, гарно пахнуть… 11. Господиня не захотіла до Мишка помстилася господарю, … 1. Мишка, як і другі, була маленька і... 2. Нору мишки можна було побачити в хаті… 3. Своє помешкання мишка вважала… . 4. Мишка боялася… 5. Пишно вбраний когут був схожим на… 6. Із своїми сестрами мишка зустрічалася… . 7. Мишка вибігала зі своєї нори, щоб... . 8. Господар хати, де жила мишка був «...товстий, як годований...» 9. Гроші хазяїн хати, де була нора мишки, ховав… 10. На думку господаря, гарно пахнуть… 11. Господиня не захотіла до Мишка помстилася господарю, …Закінчи речення 1. Колір лебедів у поезії… 2. Лебеді порівнюються із… . 3. Мати не пускала до хати гойдати колиску… 4. Лебеді танцювали в хаті… 5. Коли син виросте, то він… . 6. Мавки чорноброві чекатимуть від дорослого хлопця… . 7. А диво-наречені кликатимуть у… . 8. У житті, на думку В. Симоненка, кожна людина не може вибирати… . 9. Образ лебедів у творі асоціюється з… 10. До сина «прийдуть з України верби і тополі», якщо він… 11. Сили юнакові, мужності, коли той вирушить у життєву дорогу, надаватиме… 12. Головна думка поезії виражена у словах…
В усіх словниках тлумачення слів ми можемо знайти, що щирість - це висловлювання справжніх почуттів, правдивість та відвертість. І зазвичай, цю рису відносять до позитивних рис характеру. Але чи завжди? Іноді, щирість може бути неввічливою і висловлюватися у негативних речах.
Усі люди щирі - чи то більше, чи то менше. Хтось ніколи не приховує справжніх емоцій, навіть від просто знайомих людей. А хтось інший - може бути щирим лише з близькими та друзями, яким надзвичайно довіряє.
Але все ж, ми не можемо бути відвертими у своїх словах та діях завжди та з усіма. Наша щирість залежить від людини, ситуації та рівня довіри. І тільки ми вирішуємо з ким і коли бути чесним.
Объяснение:
1. Звучання розмови. Приклади: Як почув [Пістряк] гомін свого начальника, так зараз, знявши шапочку, і підійшов до нього, і поклонивсь йому низенько (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 178); Дзвінок голови — і враз стихає приглушений гомін людських голосів (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 6);
// Розмови, чутки. Приклади: Ходив гомін, що старші сини покійного панотця не дуже мирять з своїми парафіянами (Нечуй-Левицький, III, 1956, 9); Події, що про них гомін ходив у народі і що до них закликали всі оті промовці на ярмарку, тепер уже здавалися.. неминучою дійсністю (Андрій Головко, II, 1957, 255).
2. Безладний шум; гамір. Приклади: Звідси не видно ні моря ясного; Гомону з міста не чутно гучного (Леся Українка, I, 1951, 72); Окремі зітхання, стогони та вигуки ночі змінилися густим, безперервним гомоном дня (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 6).