Голодомор Одна з найстрашніх сторінок історії нашої держави. Навіть деякі війни так не губили людських життів, як штучно створений Голодомор.
Зараз ми живемо у 2013 році, в достатку та без турбот. І практично не уявляємо я к в період 1932-1933 рр. жили, а точніше виживали бідолашні люди.Дякуючи науковим фільмам та літературі, ми можемо трішки більше дізнатися про цю трагедію. Але, для чого ж сучасному читачеві література про Голодомор?
На мою думку, вона є досить важливою. Зараз ми живемо у вік достатку, ми маємо все, що нам заманеться А раніше люди не могли навіть шматка хліба з'їсти, так і вмирали голодними. Читаючи літературу про голодомор, ми стаємо свідками цього божевільного дійста, стаємо самі на місце тих, хто віддав своє життя, заради ситості своєї дитини. Ми бачимо страждання, горе, сльози, відчай, кров, смерть
Вона змушує нас задуматись над своїми вчинками, над своїм майбутнім. Тому, я вважаю, що дана література є корисною для людей будь-якого віку та статі, вона потрібна нам для того, щоб в деякі мірі спрямувати себе у правильне русло життя, знайти його сенс.
Настало тепеле-тепле літечко. Ясно світить тепле та ласкаве сонечно, прогріває землю, річки й струмочки. Яка чудова пора. Десь чути цвірінькання пташок, десь дзижчання бджілок-трудівниць. Повсюди кипить робота.
Неподалік від струмочка скакав молодий коник-стрибунець на ім'я Красень .Був він гарний, вишуканий, кольоровий і цим дуже силно гордився.
Одного дня він зустрів зграйку собі подібних стрибунців. Кожен з цих чомось відрізнявся однин від одного, всі вони були цікаві та гарні. Проте не такі як наш герой. Красень одразу ж усім сподобався. Минав час. Всі дні коник проводив у іграх зі своїми новими друзями. Пройшов тиждень, другий, третій... Друзі почали набридати Красеню. Дружні стосунки руйнувалися на очах. І ось Красень сказав, що йому всі набридли й остогидли. У відповідь друзі дуже образились і пішли.
Одного чистого дня наш коник прогулювався в травиці коло струмочка, там де колись сустрів своїх друзів. Вирівшивши підійти трішки ближче до водички, коник пострибав вперед. Ой, біда, з води вистрибнула велитенська жаба. Красень дуже перелякався, що навіть не зміг тікати, а лише голосно кричав слова :"До ть, будь ласка!! Рятуйте".
Почувши крики, зграйка коників-стрибунців прискакала на поміч, а коли побачили, що красень потрапив у біду, заходилися допомагати бідолазі. 10 хвилин боротьби з велитенською жабою не пройшли дарма. Ворог був покараний, а друг врятований. Красень дуже здивувався, що ті кого він образив прийшли йому на поміч і врятували.
Шокований коник-стрибунець просив щирих пробачь у друзів, які з радістю йому пробачили та взяли до своєї зграї.
Від того часу вони жили дружно та щасливо, в розумінні та злагоді.
Голодомор Одна з найстрашніх сторінок історії нашої держави. Навіть деякі війни так не губили людських життів, як штучно створений Голодомор.
Зараз ми живемо у 2013 році, в достатку та без турбот. І практично не уявляємо я к в період 1932-1933 рр. жили, а точніше виживали бідолашні люди.Дякуючи науковим фільмам та літературі, ми можемо трішки більше дізнатися про цю трагедію. Але, для чого ж сучасному читачеві література про Голодомор?
На мою думку, вона є досить важливою. Зараз ми живемо у вік достатку, ми маємо все, що нам заманеться А раніше люди не могли навіть шматка хліба з'їсти, так і вмирали голодними. Читаючи літературу про голодомор, ми стаємо свідками цього божевільного дійста, стаємо самі на місце тих, хто віддав своє життя, заради ситості своєї дитини. Ми бачимо страждання, горе, сльози, відчай, кров, смерть
Вона змушує нас задуматись над своїми вчинками, над своїм майбутнім. Тому, я вважаю, що дана література є корисною для людей будь-якого віку та статі, вона потрібна нам для того, щоб в деякі мірі спрямувати себе у правильне русло життя, знайти його сенс.
Настало тепеле-тепле літечко. Ясно світить тепле та ласкаве сонечно, прогріває землю, річки й струмочки. Яка чудова пора. Десь чути цвірінькання пташок, десь дзижчання бджілок-трудівниць. Повсюди кипить робота.
Неподалік від струмочка скакав молодий коник-стрибунець на ім'я Красень .Був він гарний, вишуканий, кольоровий і цим дуже силно гордився.
Одного дня він зустрів зграйку собі подібних стрибунців. Кожен з цих чомось відрізнявся однин від одного, всі вони були цікаві та гарні. Проте не такі як наш герой. Красень одразу ж усім сподобався. Минав час. Всі дні коник проводив у іграх зі своїми новими друзями. Пройшов тиждень, другий, третій... Друзі почали набридати Красеню. Дружні стосунки руйнувалися на очах. І ось Красень сказав, що йому всі набридли й остогидли. У відповідь друзі дуже образились і пішли.
Одного чистого дня наш коник прогулювався в травиці коло струмочка, там де колись сустрів своїх друзів. Вирівшивши підійти трішки ближче до водички, коник пострибав вперед. Ой, біда, з води вистрибнула велитенська жаба. Красень дуже перелякався, що навіть не зміг тікати, а лише голосно кричав слова :"До ть, будь ласка!! Рятуйте".
Почувши крики, зграйка коників-стрибунців прискакала на поміч, а коли побачили, що красень потрапив у біду, заходилися допомагати бідолазі. 10 хвилин боротьби з велитенською жабою не пройшли дарма. Ворог був покараний, а друг врятований. Красень дуже здивувався, що ті кого він образив прийшли йому на поміч і врятували.
Шокований коник-стрибунець просив щирих пробачь у друзів, які з радістю йому пробачили та взяли до своєї зграї.
Від того часу вони жили дружно та щасливо, в розумінні та злагоді.