Звичаї, традиції українського народу. Повість «Гуси-лебеді летять» Михайла Стельмаха про власне дитинство. Це спогади про все, що було відчуто і пережито в ранні літа, пам’ять про рідних і односельців, про події, які пройшли колись перед очима. Звичаї та традиції українського народу письменник зображує так, як він їх побачив, запам’ятав, зрозумів.
Мені дуже сподобалася повість Михайла Стельмаха «Гуси-лебеді летять», бо в ній змальований казковий світ, народна мудрість, споконвічні цінності мого народу. Культ матері, праці, рідного слова відкривається перед маленьким героєм твору. Відчувається у письменника глибока пошана до українських обрядів, звичаїв і ритуалів: з любов’ю ставляться селяни до землі, роботи з нею, до дерев, з якими розмовляють, як із живими. Тут і вишивані рушники, і калина, і повага до хліба. Всі ці закони життя вироблені упродовж багатьох сторіч.
Змальовані у творі традиції і звичаї — це ті неписані закони, якими люди керуються в найменших щоденних і найбільших загальнонаціональних справах. Це те, що об’єднує окремих людей в один народ, в одну націю. Вони складалися упродовж усього довгого життя і розвитку кожного народу. В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом.
Українські традиції ввійшли в наше життя, і тепер ми собі не уявляємо Різдва без куті, Великодня — без паски і писанки. А обряд Святої вечері символічно об’єднує всіх людей, що належать до одного роду, однієї нації.
З одного боку Наталка була дуже працьовитою, слухняною та доброю дівчиною все своє життя. Була сильною виконуючи тяжку роботу допомагаючи матері. "Золото, а не дівка" охарактеризував її возний. А з іншого, вона була впертою коли давала гарбуза (відмовляла) всім хлопцям які приходили до неї свататись. "Знайся кінь з конем, а віл з волом" так відповіла дівчина на пропозицію возного. Була вірною в коханні, не дивилась на багатство залицяльників, тому що в серці був лише один Петро. Навіть через стільки років розлуки вона все ще чекала його. Ми бачимо як вона змирилася зі своєю долею коли мати послухавши прохання виборного стала вмовляти Наталку щоб та вийшла заміж за возного, але зустрівши Петра те кохання повернулось з більшою силою. Розуміючи що вони не зможуть бути разом вони починають гірко прощатися, це бачить і мати і возний, останній який не зважаючи на те що хотів одружитися на Наталці відмовляється від дівчини і благословляє закоханих.
Отже, Наталка була сильною та доброю дівчиною не дивлячись ні на що і я прагну теж бути такою.
Звичаї, традиції українського народу. Повість «Гуси-лебеді летять» Михайла Стельмаха про власне дитинство. Це спогади про все, що було відчуто і пережито в ранні літа, пам’ять про рідних і односельців, про події, які пройшли колись перед очима. Звичаї та традиції українського народу письменник зображує так, як він їх побачив, запам’ятав, зрозумів.
Мені дуже сподобалася повість Михайла Стельмаха «Гуси-лебеді летять», бо в ній змальований казковий світ, народна мудрість, споконвічні цінності мого народу. Культ матері, праці, рідного слова відкривається перед маленьким героєм твору. Відчувається у письменника глибока пошана до українських обрядів, звичаїв і ритуалів: з любов’ю ставляться селяни до землі, роботи з нею, до дерев, з якими розмовляють, як із живими. Тут і вишивані рушники, і калина, і повага до хліба. Всі ці закони життя вироблені упродовж багатьох сторіч.
Змальовані у творі традиції і звичаї — це ті неписані закони, якими люди керуються в найменших щоденних і найбільших загальнонаціональних справах. Це те, що об’єднує окремих людей в один народ, в одну націю. Вони складалися упродовж усього довгого життя і розвитку кожного народу. В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом.
Українські традиції ввійшли в наше життя, і тепер ми собі не уявляємо Різдва без куті, Великодня — без паски і писанки. А обряд Святої вечері символічно об’єднує всіх людей, що належать до одного роду, однієї нації.
З одного боку Наталка була дуже працьовитою, слухняною та доброю дівчиною все своє життя. Була сильною виконуючи тяжку роботу допомагаючи матері. "Золото, а не дівка" охарактеризував її возний. А з іншого, вона була впертою коли давала гарбуза (відмовляла) всім хлопцям які приходили до неї свататись. "Знайся кінь з конем, а віл з волом" так відповіла дівчина на пропозицію возного. Була вірною в коханні, не дивилась на багатство залицяльників, тому що в серці був лише один Петро. Навіть через стільки років розлуки вона все ще чекала його. Ми бачимо як вона змирилася зі своєю долею коли мати послухавши прохання виборного стала вмовляти Наталку щоб та вийшла заміж за возного, але зустрівши Петра те кохання повернулось з більшою силою. Розуміючи що вони не зможуть бути разом вони починають гірко прощатися, це бачить і мати і возний, останній який не зважаючи на те що хотів одружитися на Наталці відмовляється від дівчини і благословляє закоханих.
Отже, Наталка була сильною та доброю дівчиною не дивлячись ні на що і я прагну теж бути такою.