Заранее всем огромное Лірика, побудована на осмисленні ліричним героєм проблем життя, сенсу існування, називається:
а)Медитативною
б)Інтимною
в)Громадянською
Доля для поета, як він про це зазначив у творі, була для нього:
а)Вбогим другом
б)Правдою життя
в)Довгоочікуваним щастям
Заповіддю для Шевченка в поезії "Доля" була:
а)Чемність і гордість
б)Путь до волі
в)Слава
Життя в подружжя поезії "Росли укупочці..." було:
а)Сумбурним і нестерпним
б)Наче в раю
в)Тихим і веселим
Як називається синтаксична фігура, використана поетом у рядках: "Гориш ти, зоренько моя, Моя порадонько святая!"?
а)Риторичне звертання
б)Антитеза
в)Паралелізм
Митець дорікає своїй долі за те, що вона йому:
а)Не допомагала впродовж життя
б)Чинила опір у здобутті освіти
в)Збрехала
Ідеал родинного щастя відтворено у вірші Т. Шевченка:
а)"Доля"
б)"Росли укупочці..."
в)"І виріс я на чужині"
У поезії "Росли укупочці..." поет, звертаючись у творі до Бога, називає його:
а)Променем щастя
б)Душею нації
в)Всещедрим
До якої групи лірики належить поезія "Доля"?
а)Патріотичної
б)Пейзажної
в)Філософської
У потойбічний світ герой поезії прагне перенести із дійсності:
а)Садок вишневий коло хати
б)Безвічну любов
в)Всі життєві радощі
Вислів, що став крилатим: "...у нас нема Зерна неправди за собою", узято із твору:
а)"Садок вишневий коло хати"
б)"Доля"
в)"Росли укопочці, зросли..."
Дитинство ліричного героя асоціюється із:
а)Грою і сміхом
б)Дивовижними речами
в)Світом казок и пригод
Людина народжується для щастя. Та не судилося щастя Чіпці, головному героєві роману Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Доля була жорстокою до Чіпки від самого народження, хоч з нього "дитина... вийшла — на славу! Повновиде, чорняве, головате, розумне..." Син обдуреної, зневаженої селянки-біднячки, хлопець змалку відчув, що це таке — людська несправедливість. У селі цуралися не тільки Мотрі та її старої матері. Гріх, безневинно скоєний Мотрею, довелося спокутувати її синові. Діти знущалися з Чіпки, не приймали до свого гурту, бо він був для них "виродком", байстрюком. І зростав хлопець невеселим, вовчкуватим, тихим. Уже в дитинстві, коли його за упертість прогнав багатий козак Бородай, Чіпка "поніс у серці гірке почуття ненависті на долю, що поділяла людей на хазяїна й робітника".
Болюче відчуття соціальної несправедливості з часом все більше й більше поглиблюється. Розповіді діда Уласа про кріпосницьку неволю, про нещасливу долю батька, селянський протест проти вимог пана примусили селян, звільнених реформою 1861 року з кріпацтва, працювати на нього ще два роки, інші факти зневажання людини людиною — все це формує характер Чіпки як шукача правди.
Життєвий шлях Чіпки сповнений крутих поворотів, підйомів і падінь. Таким самим суперечливим є внутрішній світ героя: добре, гуманне в ньому переплітається з недобрим, жорстоким.
Довго й марно намагається Чіпка зробити все, щоб і він з матір'ю жив "по-людськи". Не покладаючи рук працює на тому клаптику землі, що дістався йому у спадок, виношує у своєму серці мрію про щасливе заможне сімейне життя.
Для багатьох поколінь українців – і не тільки українців – Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне – невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з її буттям продовжується нею, вбираючи в себе нові дні і новий досвід народу, відзиваючись на нові болі й думи, стаючи до нових скрижалів долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічнім шляху до Шевченка...
Объяснение: