Головне: сюжет повісті описує пригоди Сергія і Митька, які трапилися з ними влітку після п’ятого класу.
Ідея: возвеличення справжньої дружби, духу пригод, гарного ставлення до старших; підтримка креативності, сміливості, наполегливості, працелюбства; засудження хитрості, брехні, пихатості.
Головні герої: Сергій Стеценко, Митько Омельчук, Василь, ботанічка, батьки хлопчиків.
Значення в літературі: Ярослав Стельмах збагатив українську літературу ще одним прикладом справжньої дитячої дружби та безтурботного дитинства. Він зробив внесок у розвиток дитячої літератури.
Особливості: повість складається з дев’ятьох розділів, кожний із яких має свою експозицію, зав’язку, розвиток дії, кульмінацію та розв’язку.
вУпродовж усього життя А. Малишко натхненно працював як пісняр. Музику до його поетичних творів писали такі відомі композитори, як П. Козицький, М. Вериківський, Д. Майборода, А. Штогаренко, С, Козак, О. Білаш. Чимало творів ще за його життя стали народними піснями: "Ми підем, де трави похилі", "Рідна мати моя", "Білі каштани", "Стежина", "Пісня про рушник" та інші. Улюбленою у народі стала пісня "Цвітуть осінні, тихі небеса", (музика О. Білаша).
Пісенність — одна з найголовніших прикмет усієї поезії А. Малишка. Його поетичне мислення завжди було взаємозв'язане з елементами народно-пісенної поетики. Це й забезпечило активну співпрацю композиторів з поетом та широку популярність пісень на тексти А. Малишка.
Кращим твором пісенної спадщини поета с пісня "Ранки солов'їні". Ліричний герой пісні згадує ніжне кохання, яке впродовж життя тривожить душу і не забувається. Закохані розійшлися в житті, але в серці живе надія на зустріч. Надзвичайно мелодійним у пісні є приспів. Побудований па паралелізмі, він викликає чимало асоціацій. Київ із квітучими каштанами й неспокійною дніпровською хвилею — це сама молодість.
Душу і серце ліричного героя пісні "Ми підем, де трави похилі" тривожать карі очі коханої, яку він зустрів в "краю придніпровськім". До коханої ліричний герой звертається найніжнішимн словами, порівнює її із "золотою веселкою", яку обов'язково називає "моя".
Літературний рід: епос.
Жанр: пригодницька повість.
Головне: сюжет повісті описує пригоди Сергія і Митька, які трапилися з ними влітку після п’ятого класу.
Ідея: возвеличення справжньої дружби, духу пригод, гарного ставлення до старших; підтримка креативності, сміливості, наполегливості, працелюбства; засудження хитрості, брехні, пихатості.
Головні герої: Сергій Стеценко, Митько Омельчук, Василь, ботанічка, батьки хлопчиків.
Значення в літературі: Ярослав Стельмах збагатив українську літературу ще одним прикладом справжньої дитячої дружби та безтурботного дитинства. Він зробив внесок у розвиток дитячої літератури.
Особливості: повість складається з дев’ятьох розділів, кожний із яких має свою експозицію, зав’язку, розвиток дії, кульмінацію та розв’язку.
Чому я маю прочитати цей твір: щоб
вУпродовж усього життя А. Малишко натхненно працював як пісняр. Музику до його поетичних творів писали такі відомі композитори, як П. Козицький, М. Вериківський, Д. Майборода, А. Штогаренко, С, Козак, О. Білаш. Чимало творів ще за його життя стали народними піснями: "Ми підем, де трави похилі", "Рідна мати моя", "Білі каштани", "Стежина", "Пісня про рушник" та інші. Улюбленою у народі стала пісня "Цвітуть осінні, тихі небеса", (музика О. Білаша).
Пісенність — одна з найголовніших прикмет усієї поезії А. Малишка. Його поетичне мислення завжди було взаємозв'язане з елементами народно-пісенної поетики. Це й забезпечило активну співпрацю композиторів з поетом та широку популярність пісень на тексти А. Малишка.
Кращим твором пісенної спадщини поета с пісня "Ранки солов'їні". Ліричний герой пісні згадує ніжне кохання, яке впродовж життя тривожить душу і не забувається. Закохані розійшлися в житті, але в серці живе надія на зустріч. Надзвичайно мелодійним у пісні є приспів. Побудований па паралелізмі, він викликає чимало асоціацій. Київ із квітучими каштанами й неспокійною дніпровською хвилею — це сама молодість.
Душу і серце ліричного героя пісні "Ми підем, де трави похилі" тривожать карі очі коханої, яку він зустрів в "краю придніпровськім". До коханої ліричний герой звертається найніжнішимн словами, порівнює її із "золотою веселкою", яку обов'язково називає "моя".