Завдання: створіть інтелект-карту уроку української мови чи літератури, зарубіжної літератури за структурою особистісно зорієнтованого уроку
I. Етап орієнтації про місце уроку в курсі, розділі, темі.
II. Етап цілепокладання.
• Визначення разом з учнями особистісно важливих завдань (що може дати цей урок учневі).
III. Етап проектування.
• Залучення учнів до діяльності через випереджувальні завдання, повідомлення, реферати, самостійні завдання;
• Складання плану очікуваної роботи.
IV. Етап організації виконання запланованої діяльності.
• Вибір учнями завдань в їх виконання;
• Робота в групах чи індивідуально;
• Фіксація пояснення нового матеріалу (конспект, схема, таблиця, план, тези);
• варіативність у виборі домашнього завдання (диференціація за рівнем складності).
Методи психолого-педагогічної підтримки діяльності школярів: Заохочення, створення яскравих наочно-образних уявлень, навчально-пізнавальна гра, створення ситуації успіху, створення проблемних ситуацій, виконання творчих завдань.
V. Контрольно - оцінювальний етап.
• Залучення учнів до контролю за ходом навчальної діяльності (парні і групові форми взаємоконтролю);
• Надання учням можливості порівнювати отримані результати зі зразком;
• Оцінювання.
Війна несе горе всім. Кров, біль, страждання випали на долю дорослих, які зі зброєю в руках пішли на фронт. Та як почувалися діти і підлітки, багато з яких залишилися без піклування старших, без даху над головою, перед щоденною смертельною небезпекою? На собі, своїй долі відчув чорний подих смерті і Григір Тютюнник. Пізніше, ставши письменником, він не зміг не описати тих страхіть, які випали на долю покоління. Розповідь про дітей війни — основна тема його творчості, зокрема повісті "Климко".
Головний герой, як і сам письменник, залишився сиротою, виховувався у дядька, доки той не загинув від німецької бомби. Вже з початку повісті ми бачимо, що хлопчик серйозний, відповідальний. А зі смертю дядька йому і зовсім довелося покладатись тільки на себе. І Климко, і його друг Зульфат — чуйні, чутливі до чужого горя. Самі беззахисні, вони прихистили у себе свою вчительку з її немовлям. Зрозумівши, що запасів на зиму обмаль, Климко вирішив іти у Слов'янськ по сіль, на яку можна було наміняти харчів. Подорож далека й безпечна, але Климко готовий терпіти холод і голод заради Зульфата, заради Наталії Миколаївни і її дитинчати. Взаємодо характерна риса майже всіх героїв оповідання. На перший погляд безпорадна людина у трагічній ситуації знаходить сили і можливість до ншій: хлопці допомагають вчительці, старий безногий швець разом з голодним Климком рятують молоденьку дівчину від облави, чужа жінка доглядає хворого Климка і навіть за залишитися жити у неї. Біда зближує, згуртовує людей, виявляє глибини людської душі: доброту, порядність одних і жорстокість та підлість інших.
Дивіться також"Климко" (повний текст)"Климко" (скорочено)Що відомо про Климка, головного героя повісті?(та інші запитання)Біографія Григора ТютюнникаФінал оповідання — трагічний. Климко загинув від фашистської кулі уже біля самого дома, а "з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль".
Ця повість страшна своєю правдою про війну і красивою правдою про благородних людей.
Схиляючи голову перед пам'яттю дітей, що загинули на війні, ми маємо докласти всіх зусиль, аби не опалював вогонь війни душі дітей.
Пам'ятаю, у мене викликали жах сметана, сирок, сирники. Бабуся часто купувала всі ці молочні продукти на ринку і вранці годувала всю родину «дарами корівки», як вона їх називала. Починала бабуля перераховувати всі вигоди від них: корисно, смачно, ситно. А мені не хотілося цю смакоту поїдати. Кожен ранок проходив за одним тим самим сценарієм: «з'їж це за маму, з'їж це за тата». А зараз що? Жоден мій день не проходить без йогурту. Все змінюється.