Завдання: Визначте, до яких функціональних стилів належать подані тексти. Назвіть основні ознаки офіційно-ділового стилю. 1. Найважливішою в кожній мові є загальновживана лексика. Вона охоплює слова, якими користуються всі, хто володіє певною мовою. Ці слова пов'язані з повсякденним життям, означають життєво необхідні поняття, а тому зрозумілі кожному. Це назви речей, рослин, тварин, явищ природи і суспільного життя, ознак, кількостей, якостей тощо.
Загальновживана лексика здебільшого стилістично нейтральна, емоційно не забарвлена, бо її елементи (слова), називаючи предмети, ознаки, явища, звичайно не містять їх оцінки. Тому загальновживана лексика властива всім стилям літературної мови в їх писемній і усній формі. Нерідко цю лексику називають міжстильовою.
2. Після теплих літніх дощів хліба налилися колосом, пополовіли, а десь за тиждень взялися бронзою. І завирувало, заграло жовтогаряче море навкруги. Білогір'я хлюпало золотими бурунами колосків у сади і городи.
Пахощі зрілого хліба особливо були відчутні вечорами, коли спадала спека і настояне на колосках повітря розтікалося селом, а гарячий вітер з рідного поля ніби сповіщав хліборобам: пора косити.
Трагедія «Прометей закутий» давньогрецького драматурга Есхіла, життя якого припало на межу VI-V століть до нашої ери, і якого сучасники називали «батьком грецької трагедії» — один з найвідоміших творів митця.
Як і інші літератори Стародавньої Греції, у своїх творах Есхіл використовував міфічні сюжети. Це пояснюється тим, що у житті стародавніх греків міфи відігравали дуже важливу роль. У давньогрецьких міфах були зосереджені поняття про такі складні речі, як справедливість і зло, доля і людина, життя і смерть, в них були втілені нездійснені мрії людей, їх прагнення, сподівання, їх уявлення про навколишній світ, його походження, існування і майбутнє.
Прометей був одним з найбільш улюблених образів давньогрецьких митців. Міф про цього титана відображував історію розвитку людства в уявленні представників античних часів. За сюжетом цього міфу люди не могли ні говорити, ні думати, вони були кволі і не розуміли того, що бачили навколо. Прометей став першим, хто зглянувся на людство і почав допомагати людям.
Нудьгуючи, інші боги теж допомагали людям, але вимагали за це пожертвувань і пошани. Саме завдяки Прометею люди отримали можливість їсти м’ясо. Він заколов жертовного бика, поділив його тушу на дві однакові частини. Потім одну купу він доповнив кістками і прикрив гарним жиром, а м’ясо склав у іншу купу і накрив її брудною шкурою. Зробивши це, Прометей запропонував Зевсу обрати, яку купу боги будуть залишати собі, а яку будуть віддавати людям. Звичайно ж, Зевс вибрав більшу купу з кістками, а людям дісталося гарне м’ясо.
Ображений на обман Прометея, Зевс відмовився пускати того на Олімп, а людям не віддав вогонь. Тоді за до хитрощів Прометей викрав вогонь і приніс його людям. За це його прикували до скелі на краю землі. Щодня до цієї скелі прилітав орел і викльовував у Прометея печінку, а та за ніч знову відростала. Лише після багатьох століть Гераклу вдалося вбити орла і звільнити Прометея від страшних мук, на які він був приречений за до людям.
Образ Прометея в трагедії Есхіла торкається важливої етичної проблеми, яка хвилювала драматурга усе життя — це власна відповідальність людини за рішення, що приймаються нею. Прометей був богом, тому міг передбачати і знав заздалегідь про ті страждання, які випадуть на нього через до людям, але не змінив свого рішення.
Тому образ Прометея — це образ людини, яка має сміливість брати на себе відповідальність за свої вчинки і рішення, яка не зраджує своєї долі. Як і герой трагедії «Прометей прикутий», її автор вірив у можливості людини, її велич і велике майбутнє.
Объяснение:
ну вот как-то так, надеюсь подойдет)
Серед багатьох творів Михайла Стельмаха окремо стоять дві повісті – «Гуси-лебеді летять», «Щедрий вечір». Автобіографічні за своїм змістом, вони передають ту атмосферу, в якій зростав і формувався маленький Михайлик, розкривають таємниці його дитячих переживань і мрій. Ми бачимо героя у звичайних щоденних клопотах сільської людини: він пасе конячину, збирає гриби, ягоди, допомагає батькам по господарству. Але життя його не можна назвати сірим і буденним. У світі дитинства хлопчика неначе злились в одне два начала: казкове і реальне. Так і зростає він серед чудової загадкової природи, вірячи й не вірячи в таємницю жар-птиці, виглядаючи по садках і левадах літо, яке залишає по собі то розквітлі суниці, то стиглі вишні. Михайлик – непосидючий, беш-кетливий, і, разом з тим, доброзичливий і чуйний.