Зделайте паспорт твору ,,Горинь‘‘ Василь Басараба "Горинь"
Моя ріка, незвідано глибока, -
Не тільки плин і не лише вода:
Мені всі дні твій погляд синьоокий
Бентежно так у долю загляда.
Тут, на твоєму березі квітчастім,
Де всі недолі — кволі і малі,
Я стільки років думаю про щастя.
Моє і наше, й нашої землі.
Я стільки років не минаю болю,
Вбираю все - від космосу до трав.
В народній долі бачу свою долю
Як хвилю цю у величі Дніпра.
Ця течія крізь дні і через далі,
В мороз і спеку, темінь і туман
Але на дні лишаються печалі
І чиста хвиля повнить океан.
Не вицвітуть Волині очі сині
І не засне ця вічна течія...
Мій син стоїть на березі Горині
Отак, як я, і там, де я стояв.

У кожного в житті є свої цінносі, наприклад, дружба, любов, повага та підтримка. У повісті "Шпага Славка Беркути" змальовується багато характерів, які можна впізнати і у реальному житті. Головні герої твору потраплять у багато ситуацій, в яких вони проявляють себе. А це, доречі, теж складно - проявити себе. Цьому навчають нас батьки з малечку та за до х турботи та підримці ми стаємо такими, якими ми є, тому це так важливо в житті. У Славка Беркути буди чудові батьки, тому він і ріс впевненим у собі хлопчаком, чого не скажеш про Юлька. На жаль, батьки Юлька не були добрі з ним, тому він все дитинство зберігав злість у собі. Це недобре почутті переросло в заздрощі до Славка, хоча він і був йому "другом". Славко цінував кожного свого друга, та не хотів загубити навіть Юлька, тому він поступав мудро у всіх ситуаціях, наприклад, у випадку з вином.
Дружба в житті повинна бути, тому що коли люди дружать з кимось, вони проявляють багато чудових почуттів. На жаль, Юлько не хотів впізнати ціх почуттів, а дарма.

Рушник — це символ України, вічна пам’ять народу .
Український рушник заворожує своєю красою та багатовіковою історією.
Рушник супроводжував людину протягом усього життя і в радості і в горі.
“Рідна мати моя, ти ночей не доспала
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку, ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала” – так писав про рушник видатний український поет Андрій Малишко.
“Пiсня про рушник” Андрія Малишко – це гімн материнської любові.
Рушник був найдорожчим подарунком матері в дорогу синові як пам’ять про дім, побажання щасливого майбутнього в новому житті.
Рушник в поезії, як символ життєвоï дороги, на якому “росяниста дорiжка, i зеленi луги, й солов’ïнi гаï”.