Знайди як в тексті автор згадує свою матір. Поясніть який вплив вона мала на формування особистості Михайлика. Відповідь підтверджуйте цитатами з твору.
На світі є книга, яка вважається однією з найстародавніших. Її називають Книгою Книг. Писати її почали ще кілька тисяч років тому. Це Біблія, священна книга християнської релігії.Перша книга Біблії називається Книгою Буття. Там розповідається про створення світу, Адама та Єву. Біблія поділяється на Старий та Новий Заповіти. Старий в основному розповідає про історію єврейського народу, там описано багато жорстокостей, тому його читають мало. Він вважається священною книгою для релігії іудаїзму теж.У Біблії викладені моральні закони, принципи. У Старому Заповіті це десять заповідей: не вкради, не убий, шануй батьків та інші. Багато важливих принципів моралі розказано в Новому Заповіті теж.Я більше ознайомлений з Новим Заповітом. Новий Завіт розповідає про Сина Божого Ісуса Христа, його чудове народження у Діви Марії. Він вчив добру, воскрешав мертвих, зціляв хворих. Прості люди захоплювалися ним та за його в гості. Але церковники побачили в Ісусі загрозу для себе. Вони злякалися того, що люди слухають його більше, ніж їх.Біблійне Євангеліє розповідає про те, як Іуда зрадив свого Вчителя, як Понтій Пілат судив Ісуса, як пророка розіп'яли на хресті. А потім Ісус воскрес та явився своїм учням та ученицям.Люди дотримуються в житті далеко не всіх настанов Христа. Навіть в церкві. Наприклад, Ісус свого часу вигнав з храму торговців. А сьогодні в кожній церкві продають свічки, книжечки, іконки, беруть гроші за хрестини та інші обряди. Я думаю, що якби всі люди дотримувалися біблійних заповідей, принципів, то жити в світі стало би набагато краще.Біблія чинить великий вплив на літературу. Українські письменники, наприклад, використовують біблійні легенди, образи, притчі, заповіді в своїх творах. Прикладом можуть служити поема Т. Шевченка “Неофіти”, його поезії “Ісайя. Глава 35”, “І мертвим, і живим, і ненародженим”, “Чорнобильська мадонна” І. Драча, та інші твори.
Захар Беркут — центральний персонаж однойменної повісті українського письменника Івана Франка. Він живе у селі Тухля і є ватажком тухольської громади. Він має 90 років. Все свідоме життя живе інтересами своєї громади. «Громада — то був його світ, то була ціль його життя».
«…Се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже разом із ним між старцями… Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, Захар Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази. Невважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний. …Сад, пасіка й ліки — се була його робота».
Письменник розкриває перед читачем такі риси характеру Захара Беркута, як доброта, чесність, працьовитість, розсудливість, життєва мудрість. Ці риси розкриваються у важкий для народу час боротьби з монгольськими завойовниками. Він є автором плану подолання монгольської агресії, закликає на до верховинців та загірян. За його пропозицією відбито раптовий напад монголів на Тухлю.
Патріотизм Захара Беркута яскраво проявився тоді, коли його син Максим потрапив у полон до монголів. Він любить сина, але відмовляється звільнити його з полону ціною поступки монголам. «Не дбайте про мого сина, а рішайте так, якби він був уже в гробі». Громадянські інтереси для нього важливіші за батьківські почуття.
«Нехай радше гине мій син, ніж задля нього має уйти хоч один ворог нашого краю!» — ось слова Захара Беркута.
Помираючи, Захар Беркут залишає мудрий заповіт своїм односельцям: «Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить нас».
Такі риси характеру цього персонажа викликають глибоку повагу у сучасного читача і мають слугувати прикладом для наступних поколінь людей.
Захар Беркут — центральний персонаж однойменної повісті українського письменника Івана Франка. Він живе у селі Тухля і є ватажком тухольської громади. Він має 90 років. Все свідоме життя живе інтересами своєї громади. «Громада — то був його світ, то була ціль його життя».
«…Се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже разом із ним між старцями… Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, Захар Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази. Невважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний. …Сад, пасіка й ліки — се була його робота».
Письменник розкриває перед читачем такі риси характеру Захара Беркута, як доброта, чесність, працьовитість, розсудливість, життєва мудрість. Ці риси розкриваються у важкий для народу час боротьби з монгольськими завойовниками. Він є автором плану подолання монгольської агресії, закликає на до верховинців та загірян. За його пропозицією відбито раптовий напад монголів на Тухлю.
Патріотизм Захара Беркута яскраво проявився тоді, коли його син Максим потрапив у полон до монголів. Він любить сина, але відмовляється звільнити його з полону ціною поступки монголам. «Не дбайте про мого сина, а рішайте так, якби він був уже в гробі». Громадянські інтереси для нього важливіші за батьківські почуття.
«Нехай радше гине мій син, ніж задля нього має уйти хоч один ворог нашого краю!» — ось слова Захара Беркута.
Помираючи, Захар Беркут залишає мудрий заповіт своїм односельцям: «Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить нас».
Такі риси характеру цього персонажа викликають глибоку повагу у сучасного читача і мають слугувати прикладом для наступних поколінь людей.