знайти значення виразу "Вчитися через пень колоду"

Дата народження автора: 24 серпня 1937 у місті КиївНавчання: Закінчила факультет журналістики Львівського університету.Творча спадщина: Авторка книг «Дрогобицький звіздар» (1970), «Повісті», «Квітень у човні» (1981), «Родовід», «Бенефіс», «Десять слів поета» (1986) та книжок для дітей — «Канікули у Світлогорську» (1967), «Шпага Славка Беркути» (1968; Видавництво Старого Лева, 2010), «Звичайний шкільний тиждень» (1973), «Яблуня і зернятко» (1983)."Королева жіночої прози":"-Пані Ніно, коли до Вас прийшло усвідомлення того, що письменництво - справа Вашого життя?-Однразу після того, як почала читати. Хоч у той час і йшла війна, проте мама навчила мене читати, коли мені було п'ять років. Розпочала я з поважних книжок - інших не було. Першою книжкою. яку прочитала, була повість Марка Твена "Принц і жербрак".-Ця книжка була у Вашій домашній бібліотеці?-Ні. У нас у ті роки й дому не було... Коли я пішла до школи, зошитів не було. Писала на берегах газети - пером. Чорнило ми робили з бузини. А газети в ті часи були напівкартонними: перо провалювалося, чорнило розривалося... так ми вчилися.-Ви досі пишите ручкою на аркуші паперу або користуєтенеся друкарською машинкою, а не комп'ютером...-Так. А крім мене, так працює, наприклад, Роман Іваничук. Він, до речі каже, що з ним закінчиться епоха письменників, у яких думка - на кінчику пера. Рано чи пізно настане час, коли на Землі більше не буде людей, які у своему житті бачили дерев'яне перо, каламар, чорнило... Добре це чи погано? Незнаю..." Унікальність творчості:У нашій літературі Ніна Бічуя унікальна тим, що працює в жанрі історичної новелістики, тим, що навіть у 1960-1970-ті, коли в українській літературі проголошували село джерелом етики, письменниця стала предтечею нового урбанізму - того, що зіпнеться на ноги вже в 1990-ті.2. Продовжіть думку: дорослість – це:Дорослішати і весело і важко водночас, адже на школярів чекають справжні випробування на чесність,  людяність,  міцність  дружби,  на  осягнення  людського  призначення . Дитячий світ трохи гостріший і більше справдешній, і від того іноді жорстокіший,  але завжди щиріший.  Він для нас стає джерелом усього на світі, але нам не хочеться в ньому залишатися, бо людина повинна рости…  І саме про це книги Ніни Бічуї.3. Паспорт творуТема: розповідь про школу дорослішання підлітківІдея:Пошук свого шляху у житті.Жанр:Психологічна повість.Композиція:Експозиція:Знайомство з учнями 7-Б. Пізнання ціни дружби.Зав’язка: Конфлікт між Славком та Юльком.Розвиток дії: Навчання та захоплення Славка, Юлька, Стефка та Лілі. Підготовка Славка до змагань.  Театральна вистава.Кульмінація: шкільний суд над Славком Беркутою, вирок – підтримка класу +байдужіть Юлька.Розв’язка: Усе ніби так просто, так гарно. Як у казці. Судили — вибачили — помилилися…Сюжетні лінії: Життя кожного з чотирьох підлітків.Дружба-протистояння Славка і Юлька.Любовний трикутник Юлько – Лілі – Славко.Місце, час дії:Львів; зимаПроблематика:1. Формування характеру підлітка; вплив на його поведінку та світоглядні позиції сім’ї, школи, середовища тощо. Змужніння й дорослішання дитини як розширення її життєвого досвіду: поступової «належності до світу», де більша відповідальність, «де ніхто не має права легковажно, безвідповідально й нерозсудливо ставитися до життя», де суворіші закони та випробування.2. Самореалізація дитини.3. Стосунки ровесників (перше кохання й протистояння, суперництво друзів і самоствердження).4. Діалог поколінь, батьків і дітей, їх стосунків. Морально-етичні проблеми (чесність, підлість, байдужість, безвідповідальність та ін.).

Реалі́зм (лат. realis — «суттєвий», «дійсний»,;— «річ») — стиль і метод у мистецтві й літературі. У мистецтві й літературі реалізм прагне до найдокладнішого опису явищ, без ідеалізації. Проте поняття реалізм дуже широке: реалістичним можна назвати монументальне єгипетське мистецтво, але реалістами є й митці, які з фотографічною точністю копіюють природу. Популярність реалізму зумовлена загальною доступністю і зрозумілістю його мистецьких засобів, тому його тенденції в українському мистецтві проявлялися за кожної доби, і як стиль він актуальний понині.

Визначальні риси реалізму

раціоналізм, раціоцентричний психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінка позасвідомих процесів);
правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей;
принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності, як сама художність;
характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя;
конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний б формування художньої правди;
вільна побудова творів;
превалювання (перевага) епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва;
розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей
—---
Рома́н соціа́льно-побуто́вий — основний різновид реалістичного роману.
Для нього характерна ідеологізація приватного життя, побуту персонажів. Письменники-реалісти, передовсім французькі реалісти Стендаль, Оноре де Бальзак, Флобер Гюстав, англійські Чарлз Діккенс і Вільям Теккерей — розсувають сюжетні рамки й до особистісного, долучають сцени й епізоди, що охоплюють життя усього суспільства та епохи. Соціально-побутовий роман часто відтворює конфлікт між людиною та суспільством і в такий б намагається розв'язати його або констатує неможливість усунення конфлікту (Іван Тургенев, Лев Толстой, Іван Нечуй-Левицький, Панас Мирний та ін.).