Павлусь - звичайний підліток. Йому лише 15 років. Він із славного козацького роду Судаків. Дідусь Андрій з з дитинства привчав онука до лицарського ремесла: «вчив їздити на коні, кидати списом та арканом, стріляти з рушниці та з лука й орудувати шаблею» Старий козак розповідав онукові про Запоріжжя, про козаків, про їх звичаї та походи. «Від цих оповідань вироблялася в Павлуся козацька вдача».
Хоча Павлусь в дійсності ще зовсім дитина. Коли на село напали татари він "дивився на все наляканими очима. Йому здавалося, що це якийсь страшний сон, з якого не може прокинутися. Наслухавшись не раз під ніч оповідання дідуся про татар, він мав не раз такі сни. Тоді плакав і ки-дався, поки його хто не збудив. Тепер ніхто його не збудить". Саме таким зляканим та ще й пораненим хлоп"ям його знаходить в степу козак Степан Непорадний. " У нього було лице бліде, як у мерця Хлопець скривився до плачу і став дрижати на тілі, як у пропасниці..."
Але поступово опису зовнішності хлопця в оповіданні стає все менше, зате на перший план виходять його думки, вчинки, які свідчать про те, як хлопчина мужнішає і загатровується його характер. Навіть татари дивувалися з його характеру: "Старий татарин, дивлячись на нього, подумав собі: "Славна й лицарська кров пливе в цьому хлопцеві! Коли б його Аллах просвітив та до нашої правовірної віри привернув, придбав би собі іслам славного лицаря й оборонця". Під кінець оповідання про вік і зовнішність Павлуся забуваєш зовсім. Залишається лише відчуття того, що це дуже сміливий, наполегливий, розумний, кмітливий і вірний хлопець. Справжній козак !
Відповідь:
Павлусь - звичайний підліток. Йому лише 15 років. Він із славного козацького роду Судаків. Дідусь Андрій з з дитинства привчав онука до лицарського ремесла: «вчив їздити на коні, кидати списом та арканом, стріляти з рушниці та з лука й орудувати шаблею» Старий козак розповідав онукові про Запоріжжя, про козаків, про їх звичаї та походи. «Від цих оповідань вироблялася в Павлуся козацька вдача».
Хоча Павлусь в дійсності ще зовсім дитина. Коли на село напали татари він "дивився на все наляканими очима. Йому здавалося, що це якийсь страшний сон, з якого не може прокинутися. Наслухавшись не раз під ніч оповідання дідуся про татар, він мав не раз такі сни. Тоді плакав і ки-дався, поки його хто не збудив. Тепер ніхто його не збудить". Саме таким зляканим та ще й пораненим хлоп"ям його знаходить в степу козак Степан Непорадний. " У нього було лице бліде, як у мерця Хлопець скривився до плачу і став дрижати на тілі, як у пропасниці..."
Але поступово опису зовнішності хлопця в оповіданні стає все менше, зате на перший план виходять його думки, вчинки, які свідчать про те, як хлопчина мужнішає і загатровується його характер. Навіть татари дивувалися з його характеру: "Старий татарин, дивлячись на нього, подумав собі: "Славна й лицарська кров пливе в цьому хлопцеві! Коли б його Аллах просвітив та до нашої правовірної віри привернув, придбав би собі іслам славного лицаря й оборонця". Під кінець оповідання про вік і зовнішність Павлуся забуваєш зовсім. Залишається лише відчуття того, що це дуже сміливий, наполегливий, розумний, кмітливий і вірний хлопець. Справжній козак !
Пояснення: