Раніше я вже пропонував такий варіант плану до твору:
1. Сусіди повернулися? 2. Старенька шафа. 3. Бесіда під деревом. 4. Знайомство з нареченим. 5. Фотокартка принца. 6. Візит. 7. Школа за 8. Бабусині згадки. 9. Ну і весілля!.. 10. Шухляда. 11. Ставок і відьма. 12. Франя іде напролом. 13. Зустріч з волоцюгою. 14. Сімейні питання. 15. Дідова історія. 16. Знов у Половинчик. 17. Найдовша ніч. 18. Бабу Валю нейтралізують. 19. Вишні-черешні. 20. В полоні дня. 21. Столиця чекає. 22. Несподівана зустріч. 23. Рідний дім. 24. Справу не закрито. 25. Ціна життя. 26. Шафа знову дивує. 27. Зранку.
-Ой внучку, розкажу я тобі одну історію, але ти вмостись позручніше, і уважно слухай. Був Тарасику твій дідусь колись маленький, і таким шибеником я був, що й непередати. Бувало сосідка приготує своєму чоловіку кашу, тай поставить на підвіконнику щоб остигла, а я підкрадусь тай насиплю туди повну жменю піску. А як чоловік прийде те скуштує, то наробить такого каравулу що горобець три дні боїться на хату сідати. Ой ну й дісталось мені тоді від матінки, повік незабуду. Але це ще друбниці. Були в мене казуси і гірші. Одного разу я зі своїм сосідом Миколкою, бродили по дворі, і як то кажуть щукали пригод на свої голови. Понишпоривши по всім кущам та яблазивши всі покинуті хати на нашій вулиці, і незнайшовши зовсім нічого цікавого ми засумували і присівши на лавку ми стали гадати що робити далі. Тільки присівши ми з другом почули якийсь жахливий, тухлий запах. А коли ми піднялись з лавкити, то побачили під нею, дохлого кота. Нас навіть передьорнуло від його вигляду. Його очі були налиті кровю, шерсть скойовжена, дотогож він мав лише три ноги. Ось тоді мені в голову прийшла, як мені тоді казалось, геніальна ідея. В нас га кутку в той час була лише одна кирниця на 13будинків, ось ми і вирішили познущатись і вкинули дохлого кота туди. Хто ж міг знати, що за нами гає дід Петро. За цю проказу нам дісталось серйозно, сосіди подумали і вирішили що тепер ми тиждень будемо носити воду з другої вулиці всім сосідам. -Ось так Тарасику, нас покарали, повік незабуду.
1. Сусіди повернулися?
2. Старенька шафа.
3. Бесіда під деревом.
4. Знайомство з нареченим.
5. Фотокартка принца.
6. Візит.
7. Школа за
8. Бабусині згадки.
9. Ну і весілля!..
10. Шухляда.
11. Ставок і відьма.
12. Франя іде напролом.
13. Зустріч з волоцюгою.
14. Сімейні питання.
15. Дідова історія.
16. Знов у Половинчик.
17. Найдовша ніч.
18. Бабу Валю нейтралізують.
19. Вишні-черешні.
20. В полоні дня.
21. Столиця чекає.
22. Несподівана зустріч.
23. Рідний дім.
24. Справу не закрито.
25. Ціна життя.
26. Шафа знову дивує.
27. Зранку.
Був Тарасику твій дідусь колись маленький, і таким шибеником я був, що й непередати. Бувало сосідка приготує своєму чоловіку кашу, тай поставить на підвіконнику щоб остигла, а я підкрадусь тай насиплю туди повну жменю піску. А як чоловік прийде те скуштує, то наробить такого каравулу що горобець три дні боїться на хату сідати. Ой ну й дісталось мені тоді від матінки, повік незабуду. Але це ще друбниці. Були в мене казуси і гірші.
Одного разу я зі своїм сосідом Миколкою, бродили по дворі, і як то кажуть щукали пригод на свої голови. Понишпоривши по всім кущам та яблазивши всі покинуті хати на нашій вулиці, і незнайшовши зовсім нічого цікавого ми засумували і присівши на лавку ми стали гадати що робити далі. Тільки присівши ми з другом почули якийсь жахливий, тухлий запах. А коли ми піднялись з лавкити, то побачили під нею, дохлого кота. Нас навіть передьорнуло від його вигляду. Його очі були налиті кровю, шерсть скойовжена, дотогож він мав лише три ноги. Ось тоді мені в голову прийшла, як мені тоді казалось, геніальна ідея. В нас га кутку в той час була лише одна кирниця на 13будинків, ось ми і вирішили познущатись і вкинули дохлого кота туди. Хто ж міг знати, що за нами гає дід Петро. За цю проказу нам дісталось серйозно, сосіди подумали і вирішили що тепер ми тиждень будемо носити воду з другої вулиці всім сосідам.
-Ось так Тарасику, нас покарали, повік незабуду.