Зробити аналіз вірша "Не можу жить, не можу згинуть"( вид лірики, основний мотив, ідея, ключові образи, художні засоби, ліричний герой). НЕ МОЖУ ЖИТЬ, НЕ МОЖУ ЗГИНУТЬ
Не можу жить, не можу згинуть,
Нести не можу ні покинуть
Проклятий сей життя тягар!
Ходжу самотній між юрбою
І сам погорджую собою...
Ох, коб останній впав удар!
Не жаль мені життя ні світа,
Не жаль, що марно кращі літа
У горі й праці протекли.
Пропало все! Та й що ж? Пропало!
А що ж передо мною стало?
Безодня, повна тьми і мли.
Зневіривсь я в ті ярма й шлиї,
Що тягну, мов той віл на шиї,
Отеє вже більш як двадцять літ –
Зовсім як хлопчик той, сарака,
Прутком по бистрій хвилі швяка, –
Чи з того є на хвилях слід?
Даремно биться, працювати,
І сподіваться, і бажати!
Пропала сила вся моя.
Лиш чорних мар гуляє зграя
І резиґнація безкрая
Засіла в серці, як змія.
ВІЙНА – це страшно, але страшніше може бути, тільки якщо у війні починають брати участь діти. На жаль, багато народів були змушені брати участь у битвах і у всіх були різні причини. Найстрашніші війни: перша світова війна, Велика Вітчизняна, а також жорстокі конфлікти торкнулися багатьох Азіатських країн. У всіх подібних битвах довелося нелегко діткам. Хлопцям своє йде дитинство, довелося міняти на численні неприємності: смерть рідних і близьких людей, поранення, що викликають хвороби. Минулі війни забрали безліч молодих доль.
Сучасним дітям важко зрозуміти все те, що відчували ті діти, яким їм було рости під час всіляких битвах. Кожен раз бідолахам доводилося гати зруйновані будівлі, і чути постійні постріли і вибухи снарядів. Коли діти лягали спати, то у них була тільки одна думка: чи прокинуться вони завтра або вже немає. Людям, які жили в тилу, довелося також несолодко, адже щодня в містах чулися звуки повітряної тривоги.
Часто діти на війні втрачали своїх тат і мам. На жаль, ті, хто затівають війни, швидше за все, не задумаються про те, як же нелегко буде звичайним мирним громадянам. Багато авторів присвячували свої твори тим людям, які були мимоволі учасниками, настільки важкого періоду життя. Такими авторами були: Анатолій Бєлінський; Ілля Штемлер; Олександр Рубашкін.
А також я хочу згадати такого чудового письменника, як Віталій Закруткін. Він написав відомий твір «Матір людська». Автор розповідає читачеві про жінку, яка після ранкової прогулянки повернулася додому. Підійшовши до села, героїня зрозуміла: у селі побували німці і повели всіх сільських жителів. Через кілька тижнів Марія зустріла пораненого молодого німця. Жінка дуже хотіла його вбити, але її зупинила фраза «Мама!», яку виголосив молодий поранений солдат. Безумовно, жінка розуміла: хлопчик не по своїй волі пішов воювати проти російських бійців. Дитині було близько шістнадцяти років.
Найжахливіше те, що війна не ставить людину перед вибором: воювати чи ні – це все вирішують люди, які знаходяться біля престолу і їх дії не завжди можуть бути правильними. Як правило, це особи, не думають ні про що, крім свого життя. Подібних людей не цікавить думка народу, вони діють так, як вважають за потрібне.
На закінчення хочу сказати, що будь-яку з трапилися воєн можна було вирішити мирним шляхом, але час вже пішло і ми не в силах щось змінити.
Відповідь:
Літературний паспорт твору "Шпага Славка Беркути":
Автор твору: Ніна Бічуя.
Жанр: психологічна повість.
Тема: розповідь про життя школярів-семикласників та перипетії між ними.
Ідея: дружба - велика цінність; засудження підлості, лицемірства.
Місце, де розгортаються події: Львів.
Час, коли розгортаються події: зима.
Сюжетні лінії: лінія Юлька - Слави, лінія Юлька - Лілії.
Проблематика: проблема суспільства та особистості, одиноких дітей, стосунків батьків з дітьми, справжньої дружби, розчарування життя, підлості і порядності.
Головні герої: Славко Беркута, Юлько Ващук, Ліля Теслюк і Стефко Вус.
Композиція твору:
Експозиція: роздуми про справжню дружбу.
Зав'язка: Розповідь про центральних персонажів твору.
Розвиток дії: життя (навчання, хобі) центральних персонажів.
Кульмінація: суд на Славком та вирок.
Розв'язка: добро перемагає зло.
Пояснення: