Жанр «Кайдашева сім'я»: реалістична соціально-побутова гумористично-сатирична повість-хроніка (жанрова специфіка повісті полягає в тому, що зображення повсякденного життя родини Кайдашів розгортається в найрізноманітніших побутових виявах, які часто окреслюються в гумористичному плані. Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з рис характеру українців, елементом національної психіки, багатої, за його ж спостереженням, «на жарти, смішки, штукарства та загалом на гумор, ще часом і дуже сатиричний»).
Тема «Кайдашева сім'я»: зображення реалістичних і трагічних за своєю суттю картин життя та психології українських селян у перші десятиріччя після реформи 1861 р.
Ідея «Кайдашева сім'я»: критика окремих вад тогочасного панівного суспільного ладу, які спотворювали людські почуття і взаємини, інтереси і прагнення; засудження егоїзму, жорстокості і дріб’язковості в стосунках з людьми, висловлення суму за людину, її самоприниження і моральний занепад; мотив національної самокритики, що переходить у мотив сорому й уболівання за український світ.
Художній напрям «Кайдашева сім'я»: реалізм.
Герої «Кайдашева сім'я»: Родина Кайдашів: Омелько, його дружина Маруся, їхні сини Карпо і Лаврін, їхні невістки Мотря і Мелашка; родини Балашів, Довбишів; баба Палажка.
Композиція: повість складається з дев’яти розділів. Композиція «Кайдашевої сім’ї» твориться відповідно до реалістичних принципів. Повість скомпонована зі сцен, ситуацій селянського побуту, в яких розкриваються темнота, обмеженість, егоїзм дрібних власників.
Основу сюжету твору складають епізоди родинного життя Кайдашів — сім’ї, в якій іде боротьба за приватну власність.
Основним у «Кайдашевій сім’ї» є соціальний конфлікт, породжений приватновласницькими законами тогочасної дійсності, майновою нерівністю між людьми, їх прагненням до власності. Соціальний конфлікт у повісті посилюється психологічним, що виникає з тих потворних рис і звичок у характерах героїв, які сформувалися в умовах кріпосницького ладу.
Крізь увесь твір проходить контраст між світом природи і світом жалюгідних людських взаємин. Це помітно ще з експозиції твору. Експозиція — епізоди, що знайомлять читача з місцем дії (опис села Семи- гори), персонажами твору; розмова Кайдашенків про дівчат, залицяння Карпа до Мотрі, оглядини в Довбишів.
Зав’язка — одруження Карпа з Мотрею, поява молодої сім’ї, побутові суперечки в родині.
Розвиток дії— напружені моменти родинного побуту, послідовний виклад подій, що відбувалися в селянській родині: сутички між Кайдашихою та Мотрею, Карпом і батьком, одруження Лавріна, пригоди Мелашки, пияцтво і смерть Кайдаша, розподіл спадщини.
Кульмінація — дехто з літературознавців вважає, що кульмінації в повісті немає. Дехто схиляється до думки, що кульмінацією є історія з кухлем, де найрізкіше підкреслено ідіотизм дрібновласницького індивідуалізму: через копійчаного глечика людині викололи око.
Розв’язка — несподівана. Груша всохла, і всі помирилися.
Чи не основну композиційну роль у творі відіграють діалоги та монологи. Саме вони «рухають» сюжет, розкривають психіку героїв. Ці сцени виписані в гумористично-сатиричному плані (сутички Кайдашів через дрібниці: мотовило, яйця, курку, кухоль, півня, кабана, грушу. Наслідки цих сварок жахливі, адже вони призводять до порушення споконвічних етичних норм народної моралі). Завдяки майстерності діалогів, повість у багатьох місцях нагадує драматичний твір. Це є особливістю індивідуального стилю письменника.
Важливими в композиції твору є описи — портрети, пейзажі, інтер’єри. Потворність дрібновласницького селянського побуту письменник викриває засобами гумору й сатири.
Отже, композиція «Кайдашевої сім’ї» повністю підпорядкована темі та ідеї твору.
Повість майстерно зіткана з реалістичних епізодів, які викривають і засуджують жорстокість та дріб’язковість у стосунках з людьми й розкривають причини їхнього духовного занепаду.
Проблематика «Кайдашева сім'я»: добра і зла; батьків і дітей; кохання і сімейних стосунків; людської гідності та свободи; злиденного життя селян, їх темноти, неосвіченості; руйнування патріархального укладу; виховання й народної моралі; авторитету в громаді та самореалізації.
Твір хоч і весело читається, але це сумна повість про долю українського села другої половини XIX ст.; це гірка правда про згубність егоїзму й люті, про найгірші сторони нашого національного характеру, написана з метою, щоб ми, українці, ставали досконалішими, гідними себе.
Водночас у цьому творі прочитується й справжній гімн українському світові з його неповторною природою; веселою, життєрадісною, поетичною душею людей; мелодійною, багатющою мовою; неповторною у своїй красі піснею. Мабуть, усі ці риси й зумовили популярність повісті.
(Славко Беркута, побачивши його малюнки, сказав, що десь бачив подібного коня. Саме цей факт обурив Юлька Ващука).
2. Пригадайте той факт, коли Лілі Теслюк почувала себе справжньою Попелюшкою? Як це характеризує дівчинку?
(У день вистави вона «захворіла», щоб дати змогу дівчинці Ліді зіграти роль Попелюшки. Лілі хоча і відчувала себе покинутою, але таким чином дала можливість дівчинці не тільки співати за кулісами, а й зіграти повноцінну роль).
3. Що нам відомо про дитинство Стефка Вуса?
(Його дитинство проходило в бабусиному селі, що лежало далеко в горах. Бабуся його любила і називала «Кукулику мій», з нею він збирав гриби. Коли померла бабуся, його забрав батько у місто, де хлопцеві не подобалося).
4. Яку роль зіграла хвороба у формуванні характеру Славка Беркути?
(У вісім років він був схожий на дошкільнятко, мав хворі ноги. Він приймав ліки, ходив на ковзанку, хоча часто відчував біль. Це заняття зміцнило його і частково загартувало характер).
5. Яка роль батька у вихованні Славка Беркути?
(Його батько випробовував літаки, в дитинстві був у німецькому концтаборі. Саме батько сказав хлопцеві про максимальне навантаження – «вимір характеру і людських сил». Він так готував хлопця до складності життєвих обставин).
6. Передайте емоційний стан Лілі Теслюк під час вистави та після неї. Як це її характеризує?
(На сцені вона була серйозною, зовсім не схожою на неї справжню: «веселу, пустотливу і непосидючу». Вона ніяковіла від похвал, танцюючи, Лілі відчувала впевненість і силу).
7. Чому прийшов Стефко до старої вчительки?
(Він прийшов провідати сороку, йому бракувало спілкування, бо батько його завжди був п’яним. Йому сподобалося, що його було названо «славним хлопчиком». Він розповідав про себе і слухав розповіді вчительки).
8. Яку відповідь дав Юлько на питання Беркути: яке максимальне навантаження можна витримати?
(Я не машина! І взагалі не маю наміру вступати з тобою в дискусії на уроці).
9. Чому Беркута бився із Ващуком шпагами? Про що думав Беркута?
(Беркуту вразила насмішкуватість і всепереможність Юлька. «…А тепер справді бився, зо зла бився. Мені хотілося, щоб він не сміявся, не похвалявся, не говорив, ніби все в руки йде само, без жодних зусиль. Я не думав тоді, не розмірковував, що битися з Юльком – просто нечесно, все одно, що битися з беззбройним…»
10. Чому Юлько в міліції назвався Славком Беркутою?
(Його батьки виховували, що він кращий за всіх, а тут виявилося, що розпиває вино. Крім того, він хотів принизити Беркуту, бо Юлько завжди був переможцем – він мав все робити на «відмінно»).
Жанр «Кайдашева сім'я»: реалістична соціально-побутова гумористично-сатирична повість-хроніка (жанрова специфіка повісті полягає в тому, що зображення повсякденного життя родини Кайдашів розгортається в найрізноманітніших побутових виявах, які часто окреслюються в гумористичному плані. Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з рис характеру українців, елементом національної психіки, багатої, за його ж спостереженням, «на жарти, смішки, штукарства та загалом на гумор, ще часом і дуже сатиричний»).
Тема «Кайдашева сім'я»: зображення реалістичних і трагічних за своєю суттю картин життя та психології українських селян у перші десятиріччя після реформи 1861 р.
Ідея «Кайдашева сім'я»: критика окремих вад тогочасного панівного суспільного ладу, які спотворювали людські почуття і взаємини, інтереси і прагнення; засудження егоїзму, жорстокості і дріб’язковості в стосунках з людьми, висловлення суму за людину, її самоприниження і моральний занепад; мотив національної самокритики, що переходить у мотив сорому й уболівання за український світ.
Художній напрям «Кайдашева сім'я»: реалізм.
Герої «Кайдашева сім'я»: Родина Кайдашів: Омелько, його дружина Маруся, їхні сини Карпо і Лаврін, їхні невістки Мотря і Мелашка; родини Балашів, Довбишів; баба Палажка.
Композиція: повість складається з дев’яти розділів. Композиція «Кайдашевої сім’ї» твориться відповідно до реалістичних принципів. Повість скомпонована зі сцен, ситуацій селянського побуту, в яких розкриваються темнота, обмеженість, егоїзм дрібних власників.
Основу сюжету твору складають епізоди родинного життя Кайдашів — сім’ї, в якій іде боротьба за приватну власність.
Основним у «Кайдашевій сім’ї» є соціальний конфлікт, породжений приватновласницькими законами тогочасної дійсності, майновою нерівністю між людьми, їх прагненням до власності. Соціальний конфлікт у повісті посилюється психологічним, що виникає з тих потворних рис і звичок у характерах героїв, які сформувалися в умовах кріпосницького ладу.
Крізь увесь твір проходить контраст між світом природи і світом жалюгідних людських взаємин. Це помітно ще з експозиції твору. Експозиція — епізоди, що знайомлять читача з місцем дії (опис села Семи- гори), персонажами твору; розмова Кайдашенків про дівчат, залицяння Карпа до Мотрі, оглядини в Довбишів.
Зав’язка — одруження Карпа з Мотрею, поява молодої сім’ї, побутові суперечки в родині.
Розвиток дії— напружені моменти родинного побуту, послідовний виклад подій, що відбувалися в селянській родині: сутички між Кайдашихою та Мотрею, Карпом і батьком, одруження Лавріна, пригоди Мелашки, пияцтво і смерть Кайдаша, розподіл спадщини.
Кульмінація — дехто з літературознавців вважає, що кульмінації в повісті немає. Дехто схиляється до думки, що кульмінацією є історія з кухлем, де найрізкіше підкреслено ідіотизм дрібновласницького індивідуалізму: через копійчаного глечика людині викололи око.
Розв’язка — несподівана. Груша всохла, і всі помирилися.
Чи не основну композиційну роль у творі відіграють діалоги та монологи. Саме вони «рухають» сюжет, розкривають психіку героїв. Ці сцени виписані в гумористично-сатиричному плані (сутички Кайдашів через дрібниці: мотовило, яйця, курку, кухоль, півня, кабана, грушу. Наслідки цих сварок жахливі, адже вони призводять до порушення споконвічних етичних норм народної моралі). Завдяки майстерності діалогів, повість у багатьох місцях нагадує драматичний твір. Це є особливістю індивідуального стилю письменника.
Важливими в композиції твору є описи — портрети, пейзажі, інтер’єри. Потворність дрібновласницького селянського побуту письменник викриває засобами гумору й сатири.
Отже, композиція «Кайдашевої сім’ї» повністю підпорядкована темі та ідеї твору.
Повість майстерно зіткана з реалістичних епізодів, які викривають і засуджують жорстокість та дріб’язковість у стосунках з людьми й розкривають причини їхнього духовного занепаду.
Проблематика «Кайдашева сім'я»: добра і зла; батьків і дітей; кохання і сімейних стосунків; людської гідності та свободи; злиденного життя селян, їх темноти, неосвіченості; руйнування патріархального укладу; виховання й народної моралі; авторитету в громаді та самореалізації.
Твір хоч і весело читається, але це сумна повість про долю українського села другої половини XIX ст.; це гірка правда про згубність егоїзму й люті, про найгірші сторони нашого національного характеру, написана з метою, щоб ми, українці, ставали досконалішими, гідними себе.
Водночас у цьому творі прочитується й справжній гімн українському світові з його неповторною природою; веселою, життєрадісною, поетичною душею людей; мелодійною, багатющою мовою; неповторною у своїй красі піснею. Мабуть, усі ці риси й зумовили популярність повісті.
(Славко Беркута, побачивши його малюнки, сказав, що десь бачив подібного коня. Саме цей факт обурив Юлька Ващука).
2. Пригадайте той факт, коли Лілі Теслюк почувала себе справжньою Попелюшкою? Як це характеризує дівчинку?
(У день вистави вона «захворіла», щоб дати змогу дівчинці Ліді зіграти роль Попелюшки. Лілі хоча і відчувала себе покинутою, але таким чином дала можливість дівчинці не тільки співати за кулісами, а й зіграти повноцінну роль).
3. Що нам відомо про дитинство Стефка Вуса?
(Його дитинство проходило в бабусиному селі, що лежало далеко в горах. Бабуся його любила і називала «Кукулику мій», з нею він збирав гриби. Коли померла бабуся, його забрав батько у місто, де хлопцеві не подобалося).
4. Яку роль зіграла хвороба у формуванні характеру Славка Беркути?
(У вісім років він був схожий на дошкільнятко, мав хворі ноги. Він приймав ліки, ходив на ковзанку, хоча часто відчував біль. Це заняття зміцнило його і частково загартувало характер).
5. Яка роль батька у вихованні Славка Беркути?
(Його батько випробовував літаки, в дитинстві був у німецькому концтаборі. Саме батько сказав хлопцеві про максимальне навантаження – «вимір характеру і людських сил». Він так готував хлопця до складності життєвих обставин).
6. Передайте емоційний стан Лілі Теслюк під час вистави та після неї. Як це її характеризує?
(На сцені вона була серйозною, зовсім не схожою на неї справжню: «веселу, пустотливу і непосидючу». Вона ніяковіла від похвал, танцюючи, Лілі відчувала впевненість і силу).
7. Чому прийшов Стефко до старої вчительки?
(Він прийшов провідати сороку, йому бракувало спілкування, бо батько його завжди був п’яним. Йому сподобалося, що його було названо «славним хлопчиком». Він розповідав про себе і слухав розповіді вчительки).
8. Яку відповідь дав Юлько на питання Беркути: яке максимальне навантаження можна витримати?
(Я не машина! І взагалі не маю наміру вступати з тобою в дискусії на уроці).
9. Чому Беркута бився із Ващуком шпагами? Про що думав Беркута?
(Беркуту вразила насмішкуватість і всепереможність Юлька. «…А тепер справді бився, зо зла бився. Мені хотілося, щоб він не сміявся, не похвалявся, не говорив, ніби все в руки йде само, без жодних зусиль. Я не думав тоді, не розмірковував, що битися з Юльком – просто нечесно, все одно, що битися з беззбройним…»
10. Чому Юлько в міліції назвався Славком Беркутою?
(Його батьки виховували, що він кращий за всіх, а тут виявилося, що розпиває вино. Крім того, він хотів принизити Беркуту, бо Юлько завжди був переможцем – він мав все робити на «відмінно»).