1. Абсолютна більшість крім самого стрільця була тієї думки, що звір, злякавшись, сховається (М. Тр.). 2. Скільки пам’ятала себе Олександра – це була перша Меланка, коли на столі її лежали замість високих пшеничних паляниць на опарі та вареників ячні пироги з немащеною картоплею (Л. Ян.). 3. Розвідники доповіли, що гітлерівці зірвали у Відні всі мости через Дунай за винятком одного, замінованого (В. Логв.). 4. Як їй було вісім років, помер батько, а на дванадцятому вона вже нікого не мала опріч хазяїв (М. Коц.). 5. Гордій глянув на хлопця, в його, як терен, чорні очі і замість посміхнутися нахмурився. 6. Всі вони за винятком Орисі, яка закінчила школу два роки тому, перейшли у дев’ятий клас. 7. Байда не почував себе тут приблудою і крім добра нічого більше не бажав людям (Д. Б.). 8. Жилава, суха, маленька, як гачок, вона вела всі господарські справи, ніколи не втомлюючись, ніколи не хворіючи, ні про кого опріч себе не забуваючи (О. Г.). 9. Вони постояли над водою, напоїли коней і, пересвідчившись, що на переправі крім них нікого не видно пустилися перебродити Дніпро (В. Мал.). 10. Дикі качки крім базару водяться ще на лугових озерах та очеретах і тихих-тихих плесах на річках (О. Вишн.).
сведения о никольском монастыре на аскольдовой могиле появляются в xv веке. его называли также пустынный, слупский или столбовый. самое давнее изображение церкви святого николая — деревянной, с тремя куполами — было найдено на плане афанасия кальнофойского. в конце xvi века обитель была определённое время униатской. при митрополите петре могиле она получила от украинских гетманов целый ряд универсалов и грамот на владение деревнями.
в 1690-е гг. иван мазепа выстроил новый собор на горе над николаевской церковью (см. николаевский военный собор), куда была переведена и вся монастырская братия. под горой осталось монастырское кладбище с деревянной николаевской церковью, которая из главной превратилась в приписную кладбищенскую. в 1809 г. на месте этой ветхой церкви на средства воронежского купца мещерякова была построена существующая каменная.
у кожної людини є місця, які багато для неї значать. у моєму житті найдорожче місце - це село, де живе моя бабуся ганна, мамина мама. я її дуже люблю і завжди рада приїхати до неї у гості. бабусина хата стоїть на околиці села, і прямо за хатою проходить стежка, якою можна пойти до лісу і на річку.
як же гарно за селом! вийдеш за околицю - і ідеш стежкою, вдихаючи пахощі квітучого лугу та соняшникового поля, що по боках стежки. десь за кілометр - розвилка. якщо повернути праворуч, попадещ до невеличкого ліску, де можна збирати гриби та ягоди або просто гуляти. у ліску водяться різні птахи та такі звірі, як їжаки, зайці, лиси, білки та навіть кабани. якщо вести себе у лісі тихо, то можна деяких з них побачити.
якщо з розвилки повернути ліворуч і пройти метрів триста, то попадеш на піщаний берег річки. сюди багато людей влітку ходить купатися. річка наша неширока і не дуже глибока, але дуже гарна: у соняшну погоду вода блищить, мов кришталева. по берегах річки ростуть верби, а у воді біля берега росте багато білого латаття. я дуже люблю ці білосніжні квіти, тендітні та ніжні. дивлюся на них та не можу надивитися. ми часто тут буваємо з бабусею та батьками. тому околиці бабусиного села для мене - обобливе місце, бо тут я провела багато часу і отримала велике задоволення.