1.Безсполучниковим складним є речення (0,5б.)
А)Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не може.
Б)Росла в гаю конвалія під дубом високим, захищалась від негоди під віттям
широким.
В)Дорога незабаром скінчилася, і автофургончик почало підкидати на вибоїнах.
Г)Летять з гори санки і ґринджолята, в очах мигтять занесені тини.
2.Складне речення з підрядним і безсполучниковим зв’язком утвориться, якщо до
частини «Коли їхали потягом, почав накрапати дощ…» додати фрагмент (1б.)
А)…якого чекали понад тиждень
Б)…пориви вітру ставали все сильнішими.
В)…але сонце не поспішало ховатися за хмари.
Г)…і ставало прохолодніше.
3.Прочитайте речення.
Те, що він побачив перед собою, на мить приголомшило й осліпило його - на
широчезній рівнині, скільки сягав зір, яскраво золотилися соняшники…
Правильну кількість частин цього речення вказано в рядку (0,5б.)
А)дві В)чотири
Б)три Г)п’ять
4.Рівноправними є частини в безсполучниковому складному реченні (0,5б.)
А)І досі сниться: вийшла з хати веселая, сміючись, мати.
Б)На зеленій траві білі чайки сидять, білі свічі горять на тарелях латать.
В)Сподівається, жде кожна мати: знову з’їдуться діти додому.
Г)Вимерла мова в устах народу - вимер і народ.

якщо можно самому скласти

Для мене зима це гарна пора року. адже взимку можно грати з друзями в сніжки,кататися на санях або на ковзанах.

взимку дуже гарний сніг, який виблискує на сонці. під ногами залишається слід, і сніжок так цікаво хрустить ніби хтось щось їсть хрустке.

і чекаєш цю пору року від осені. теплі вечори, батьківськи казки про сніжну королеву, гарні та веселі сімейні фото.

як зтма проходить без снігової баби? якщо її не "змацструвати" все, зиму ти пропустив. зимові канікули тільки додають сили гратися на вулиці і ставати майстрами зі снігу.

отже, зима як і літо дуже цікава пора року. і чекаємо на неї кожен раз коли підходить черга до неї.

Я живу у великому місті, але в невеликому будинку (лише два поверхи), із садом у дворі. Правда, в нашому саду лише одна яблуня, два вишневих дерева, на трьох недавно з'явилися сливи й ще тільки набирає сил юний горіх. Зате просто перед вікнами піднімаються два величезні каштани. Батьки кажуть, що їм понад 90 років. Колись, до війни, їх було три. Але в один, середній з ряду, потрапив осколок снаряда, однак він утримався, не впав, хоча надломився. Його мої дід і бабуся довго називали інвалідом Вітчизняної війни. Він навіть цвісти ще намагався, але все-таки став засихати. І дуб довелося спиляти. А два продовжують жити й навесні своїми чудовими квітучими білими свічками прикрашають наш двір і навіть вулицю — таких більше ні в кого на вулиці немає. Коли я за кого-небудь перший раз у гості й пояснюю, як мене знайти, я обов'язково кажу: «У дворі ви побачите два величезних каштани». Це орієнтир більш точний, ніж навіть номер будинку.

Плоди цих дерев — їжачки, усередині яких ховаються блискучі коричневі кульки. І ці кульки дуже корисні як ліки. Сусіди збирають їх і готують собі цілющі настоянки від болів у суглобах. А діти з задоволенням використовують для різних виробів.