1. Biдокремлена обставнна, вражена одиночним діеприслівник. у речене
a) Побачнвшн рушник вишитнй білими нитками я зрадів.
6) За Дніпром по ярах шуміли спадаючи весняні водн.
в) Дівчнна все ще стояла заломившн руки.
2. Не відокремлюсться обставина в реченні: а) Пасічник ніколи не сидів
склавши рукн. б) Майнувши в ліси осінь усе розмалювала чарівним
пензлем. в)Обернувшись і глянувши на небо вона побачнла темні хмари.
3. Правильно розставлені коми в реченні: а) Купаючись, у ласкавому
промінні ранкового сонця ,підіймається у блакитну височінь сірий птах.
б) Купаючись у ласкавому промінні ранкового сонця, підіймається у
блакитну височінь сірнй птах. в) Купаючнсь, у ласкавому промінні
ранкового сонця підіймається у блакитну височінь сірий птах.
4. У якому реч. правильно розставлені коми: а)Дівчинка все ше стоїть.
схлипуючи. б) Над хатою піднялись у небо голубн. звнаменуючи минр і
благодать. в) Остап, трохи постояв ніяково попрощавшись, пішов з хатн.
5. Hеправильно побудоване реч: а) Не покидай землі, не залишивши
доброго сліду. б) Згадуючи тихі вечори, в мой уявi постає синє море. в)
Діти мовчки стоять, милуючись зоряним небом.
1) Йшла вона з ненькою Варварушкою купатися в озері; а в лісі, як навмисне, ягідка за ягідкою – стигла суниця так і заманює глибше в гущавину (М.Телешов «Крупеничка»). 2) Роздав він скоріше всі залишки, струснув порожнею торбинкою, вклонився всім на прощання і пішов потихеньку своїм шляхом, спираючись на палицю (М.Телешов «Крупеничка). 3) І тільки-но він її поцілував, красуня розплющила очі, прокинулась і привітно глянула на нього (Ш. Перро «Зачарована красуня»). 4) Але хоч яким би спокійним було море - завжди коло берега воно ледь-ледь коливалося, вода злегка підіймалася, як груди дитини, що спить (Г.К.Андерсен «дикі лебеді»). 5. Еліза думала, що вона все ще бачить сон, - так дивно було летіти в повітрі, високо над морем (Г.К.Андерсен «дикі лебеді»).
Прислівники дії відповідають на питання: як? яким чином? (як? – навмисне, потихеньку, привітно, злегка, високо).
У перських та індійських джерелах скіфи відомі як сака та шака відповідно.
За Діодором походять від Скіфа, сина Зевса. Він мав синів Пала і Напа. Саме Пал вважається предком палів (скитів).
Геродот повідомляє три перекази про походження скіфів: «За розповідями скіфів, народ їх — наймолодший з усіх. А було це так. Першим жителем цієї ще безлюдної тоді країни був чоловік на ім'я Таргитай. Батьками цього Таргитая, як кажуть скіфи, були Папай і дочка річки Борисфену богиня Апі. Такого роду був Таргитай, а у нього було троє синів: Ліпоксай, Арпоксай і наймолодший — Колаксай. В їх царювання на Скіфську землю з неба впали золоті предмети: плуг, ярмо, сокира і чаша.
Першим побачив ці речі старший брат. Ледве він підійшов, щоб підняти їх, як золото запалало. Тоді він відступив, і наблизився другий брат, і знову золото було охоплене полум'ям. Так жар палаючого золота відігнав обох братів, але, коли підійшов третій, молодший, брат, полум'я згасло, і він відніс золото до себе в будинок. Тому старші брати погодилися віддати царство молодшому. Так от, від Ліпоксая, як кажуть, сталося скіфське плем'я, зване авхати, від середнього брата — плем'я катіар і траспіїв, а від молодшого з братів — царя — плем'я паралати. Всі племена разом називаються сколотами, тобто царськими. Елліни ж звуть їх скіфами.
Так розповідали скіфи про походження свого народу. Вони думали, втім, що з часів першого царя Таргитая до вторгнення в їх землю Дарія (512 р. до н. е.) пройшло якраз тільки 1000 років.