1. Царизм Шевченко затаврував в образі орла, який «споконвіку Прометея там орел карає, що день божий довбе ребра й серце розбиває» народові.
2. Але царизм «не вип’є живущої крові», бо серце народу-Прометея «воно знову оживає і сміється знову».
3. Поет, звертаючись до панів-лібералів, з обуренням говорить, що «ви любите на братові шкуру, а не душу!»
4. Інститутка всіляко знущається з кріпачки Устини, «вона мене й щипає, і штир-хає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле, і водою зливає».
5. Коли інститутка кинулася бити Устину, Прокіп схопив її за обидві руки й застеріг, що «годі, пані, годі!.. Цього вже не буде!»
6. Вступ до поеми «Мойсей» Франко закінчує пророчими словами про те, що, народе український, «прийде час, і ти огнистим видом засяєш у народів вольних колі».
Птицы около деревень собираются в стаи - совершают тренировочные полёты. Иногда издали можно принять стаю грачей за чёрное облако. Они летают низко. А высоко в небе, крича тревожно и печально, летят на юг косяки журавлей.
Улетают журавли, и низкие осенние облака плотнее заволакивают небо. Постоянный дождичек сеет и сеет на пустые поля, на пустые скворечники, на пустые гнёзда, на обнажённые леса.
2. Жодне погане слово не зривалося з уст батьків, доки Андрій дружив з Валентиною.
3. Микола матеріально допомагав Іванові у зв'язку з тим, що студенту важко вижити, навчаючись на платній формі навчання в КПНУ імені Івана Огієнка.
4. Мій татусь ніколи не поїде до Росії, бо вважає себе справжнім українцем.
5. Усі кинулись на зварену Марійкою страву, мов три дні не їли.
6. Мати гукає Тарасові, щоб йшов додому їсти, а догукатися не може, наче горло їй забили доломіти та магнезити.