1. Чому не хтiли брати Павло до училища?
2.Що було у сундучку?
3.Що зробили хлопцi з гiльз?
4.Чим нагадили группу за iх вироби?
5.На шо вони подiлили дорогу?
6.Шо пахло у дiда в саду?
7.Шо хлопцi зробили з ящикiв?
Это во по "Вогник далеко в степу".
​

Реклама от Tizerlady
У школі ми здобуваємо знання. По–перше, вчителі навчають нас не тільки бачити, а знати та розуміти світ. По-друге, чим більше знає людина, тим швидше і легше вона знайде вихід зі складної ситуації. Наприклад, у лісі по моху на стовбурах дерев можна визначити чотири сторони світу, піти у потрібному напрямку. По-третє, людина буде мудра, багато знати. Не буде нагадувати темні хащі. Вона буде цікавим співрозмовником для інших, зможе дати добру пораду, матиме друзів.

Тому говорять, що знання в ліс не ведуть, а з лісу виводять.

Під лежачий камінь вода не тече…Камінь що котиться мохом не обростає… Рух це життя і рухатись треба вперед, впевнено йти до мети. Наш обов’язок старанно навчатися, здобувати професію. Без цього неможливо кимось стати у житті, але легко загубитися і прожити нікчемне, нічого неварте життя. Ніхто не мріє стати волоцюгою, а от здолати лінощі важко майже кожному. Я дуже люблю читати українські народні приказки. прислів’я, притчі, легенди де висміюється ледарство. Я переповім одну з притч.Жила жінка з чоловіком, а був він справжнісіньким ледарем. Кроку лишнього не ступить, зовсім нічого не хотів робити, без жінки пропав би. Але життя є життя і одного разу їй довелося збиратися у далеку дорогу, щоб відвідати хвору сестру. Як же залишити чоловіка вдома, поїздка для нього занадто важка… Жіночка була дуже кмітлива, розумна і ось що вигадала. Вона спекла велетенського бублика, наділа чолов’язі на шию і поїхала. До повернення дружини він мав би дожити, крути собі та їж. За кілька днів жінка повернулася і побачила мертвого чоловіка, що прогриз дірку, а далі навіть пальцем не поворухнув, щоб того бублика зрушити.