1) Чому в словах уманський, Уманщина після нм’який знак не пишемо, хочУмань,а в словах гуцульський,Гуцулыцинапіслялпишемо м’який знак, хоч гуцул? 2) Чому в кінці слова століть(від століття)є м’який знак, а в кінці слова сторіч (від сторіччя)немає?
3) Чому в місцевому відмінку в слові вскриньціпишемо м’який знак,а в слові вхатинцівін не потрібен?

Ще з пелюшок пам’ятаю свою бабуню Ганну. Вона завжди вставала з ліжка після третіх півнів та одразу ставала до праці – готувала, шила, прибирала, у городі наводила лад. Бабуня казала, що її молодість припала на важкі часи. Усе необхідне для життя було потрібно заробляти наполегливою працею, з самого дитинства, ніщо не підносилося на срібному блюдечку. Але з часом це стало їй у великій пригоді, адже вона звикла до праці, казала, що вона приносить радість. Моя бабуня отримала професію, набила руку в своїй справі, тому її завжди шанували. Навіть на пенсії вона ніколи не била байдики. Хоч багато води сплило з часів її молодості, любов до праці допомагала їй не втрачати жаги до життя до глибокої старості.

Все, що до "...козаки своїми..." Це дієприслівникові звороти і підкреслюються пунктиром з крапкою, тому я почну з головного речення ..,Козаки(__,ім.) своїми(~~~, займн) подвигими( _ _, ім.) викликали(===, дієсл.) мимоволі(_._., присл.) сучасників(_ _, ім.) почуття(_ _, ім) подиву(_ _, ім.) і( спол.) несамохідь(_._.) змушували(===,дієсл.) інших(_ _, займн.) прославляти(===,дієсл.) козацьку(~~~, прикм.) відвагу(_._., ім.) та(спол.) всі козацькі(~~~, прикм.) діяння(_ _, ім.). Речення: розповідне, неокличне, повне, двоскладне, поширене, просте , ускладнене дієприслівниковими звротами та однорідними присудками.[вроді б так]