1. Дієсловами є всі слова рядка *
1).читати, читання, читанка, прочитаний
2).збентежений, збентеженість, бентежити, бентега
3).співати, танцюючий, полірувати, граючий
4).сумувати, тужити, печаль, сумний
2. Формами дієслова є всі слова рядка *
1).їздити, їжджений, їзда, їздив би
2).нагромаджувати, нагромаджений, нагромаджено, нагромадження
3).шукати, знайти, знайдений, шукаючий
4).досягти, досягнутий, досягнуто, досягнення
3. У неозначеній формі всі слова рядка *
1).розширюватися, свистіти, марить, робитиме
2).зсунути, зсувати, зсунув, зсунувся
3).молоти, колоти, полоти, кликати
4).клеїти, перелякати, перелякається
4. Неозначена форма дієслова є в реченні *
1).Осінь ходить,яблука золотить
2).Ходімо краще вечеряти після такого труду
3).Дихаємо на повні груди, дивимося далі
4).Не раз у сні являється мені, о люба, образ твій
5. Усі дієслова належать до особових форм у рядку *
1).спатимеш, хворіють, турбуватися
2).сиджу, бачиш, купуватиму, біжать
3).видніється, дивишся, любити, летить
4),ходиш, готую, притиснути, вступатимеш
6. Усі дієслова безособові в рядку *
1).занесло, не стало, розвиднюється, дихало
2).смеркає, замело, зробило, віднесло
3).хочеться, живеться, бракує, нудить
4). гнітить, хочеться, кличемо, відпочиває
7. Неправильно утворено форму першої особи однини в рядку *
1).лазити - лажу
2).возити - вожу
3).їздити - їзджу
4).ходити - ходжу
8. Помилку в особовому закінченні дієслова допущено в реченні *
1).Іноді мене навіть будять пісні пташок
2).Згаїш на жнивах хвилину - втратиш не одну зернину
3).Як вийдеш уранці на двір, то так наче слухаєш якийсь дивний концерт
4).Мово, ти завжди вабиш, чаруєш, кличеш на теплі й могутні хвилі свої
9. Складіть кілька речень, щоб у них було вжито форми минулого, теперішнього та майбутнього часів...
Кілька місяців тому мене серед інших було обрано посланцем з толерантності ПРООН в Україні, разом з колегами ми провели десятки заходів різного формату у 17 містах країни.
Хочу в декількох абзацах поділитись головними міфами , що на мій погляд панують щодо питання толерантності в нашій країні.
У рамках комунікаційної кампанії, що отримала назву "Віднайти повагу" і реалізована разом з Міжнародним центром перспективних досліджень, дискусії з десятками людей виявили, що поняття толерантності для більшості пересічних українців настільки розмите і невизначене, що інколи може здатися – геть незрозуміле або занадто відірване від повсякденного життя, щоб звертати на нього увагу.
Водночас, це не заважає більшості з наших співрозмовників щоденно використовувати на практиці ці принципи.
У спілкуванні ми виявили декілька розповсюджених міфів, які панують серед українців у цьому питанні.
Толерантність – це ознака слабкості
Вона притаманна тим, хто не здатен фізично або морально домінувати над іншими.
Насправді, на практиці це поняття має цілком протилежний міфові зміст. Толерантність – це акт волі, свідоме утримання від насилля, коли ми маємо можливість його спричинити.
Для здійснення цього акту необхідні моральні сили, міцна опора життєвого досвіду та набутих цінностей. Натомість спричинення насилля не вимагає від нас духовної чи аналітичної роботи.
Толерантність до інших заважає досягненню особистого успіху та щастя
Насправді ж, толерантність – потужний інструмент досягнення психологічного спокою і щастя в особистому житті.
Ставлячись поважно до оточуючих, людина отримує багато переваг: симпатії рідних та близьких, збільшення кола друзів, що дає впевненість і підтримку в години життєвих складнощів.
Неодноразово підмічено: чим більше друзів, тим щасливіша людина.
Не слід забувати, що взаємоповажне суспільство має економічні переваги: у ньому більший рівень безпеки, саме через це вести бізнес в такому суспільстві комфортніше, збільшується інвестиційна привабливість, а з нею і економічний стан громади, області, країни.
Українське суспільство толерантне
На щастя, це єдиний міф, якому реальність хоча би не протилежна.
На самому початку зустрічей в рамках кампанії ми побіжним поглядом визначали чи толерантне українське суспільство та чи толерантні учасники зустрічі зокрема.
Тотальна більшість людей, з якими ми спілкувались, вважає себе толерантними, хоча при розкритті питання у продовження зустрічі ми швидко виявляли, що кожен із нас ще має докласти зусиль, щоб стати толерантним: провести аналітичну роботу, з опорою на логіку щодо рівності прав або переваг толерантності, а в деяких випадках частіше практикувати співчуття.
Із цього можна зробити важливий висновок: українці вважають себе толерантними, а значить мають бажання бути такими.
Водночас, ми не завжди розуміємо де межа, за якою закінчується толерантність і починається дискримінація.
На мій погляд, актуальним напрямком в рамках підвищення толерантності та взаємоповаги в Україні має стати роз'яснювальна робота щодо найбільш розповсюджених порушень принципів толерантності в нашій державі.
Висловіть свою думку в коментарях: які у вашому оточенні найбільш розповсюджені порушення принципів толерантності?