1.Дарованому коневі в зуби не дивляться. Це прикметник чи дієприкметник?

2.Швець у подертих чоботах ходить.Це приемник чи дієприкметник?

3.Хто живому не дав, то хай і мертвому не дає.Це прикметник чи дієприкметник?

4.І тисяча мудреців не дістане кинутий дурнем у криницю камінь.Це прикметник чи дієприкметник?

Марися вільно розкинулась у траві. Задивилася на завислі кетяги акації. Пахнуть вони густо, медово. Бджоли гудуть, обліплюють біло-рожевий цвіт, - десь, видно, здалека прилітають за нектаром. Десь із глибини урочища соловей подає голос. Кажуть, меншає на світі солов’їв. Невже планета справді прощається з цим сіреньким, самобутнім, найніжнішим своїм поетом? А з ким же ділити оте почуття, що підіймається, росте в тобі, хоча й не знаєш, для кого? Незвичайний стан переживає душа в цім давнім урочищі. Ніби п’янить самий дух акації, від нього аж  чадієш, умліваєш, поринаєш у безміри  якогось блаженства. Марися  змружує очі, і одразу ніби зникає все, тане. Маєш над собою лише цей дивний світ, зітканий із золотавості сонця й клубків білого, обліпленого бджолами цвіту. Досягається якась не знана раніш гармонія, сонце розлилося, і сама ти вже ніби розчиняєшся в солодкій млості природи. в її запашистих медах... Зовсім заплющуєш очі, і тоді тебе нема, життя розтануло, світ зіллявся—на місці сонця вирує в небі тільки жовто-бура гаряча туманність, сповнена пахощів цвіту й золотої бджолиної музики.

взял с сайта 
Картина Володимира Орловського "Дніпро" - це  натуральна замальовка, перетворена чарівним пензлем художника в барвистий музичний акорд. Витвір представляє високу музейно-художню і колекційну цінність.  Присвятив картину Володимир Орловський  українській  природі, її чарівній, неповторній о красі. Тепла тінь огортає при першому погляді на картину, а далі заворожують душу далекі сонячні степи і блакита вода Дніпра з його обривистими берегами. Чим пильніше дивишся, тип сильніше починаєш бажати стати на звивисту доріжку, погладити рукою ніжно зелену, уквітчану ромашками, траву, привітатися з щирою українською дівчиною, у довгій спідниці та з вінком. Далі підійти до стін церкви, що тільки куполами вигляда з-за лісу і ніби тоне у зеленому розмаїтті. Як тонко автор передав всі порухи природи, як майстерно він втілив у картину всю красу Дніпровських вод. Ця картина заслуговує найбільшого визнання.