1. Лісові голуби, аж поки не поминуть свої неозорі рідн подають сумні глухі звуки-завивання: «у-у-у!»(З газ.) 2. Не зломить нас цей шал несамовитий. Невпинний вітер. Крижане гудіння навкруги.(Л.Первомайський). 3. О, не бажання випадкові Мене хвилюють кожну мить – Тебе в ріднім слові, Чуття незмірної любові В невтомну працю перелить.(М.Рильський). 4. З темної гущавини садка доносилося нестямне щебетання соловейків.(П.Мирний
Плекаймо рідну мову
Мудрі люди кажуть, що немає народу без історії, та це ще більше стосується мови. Мова забезпечує народові неповторність, історичну спадкоємність, зберігає його культуру. Рідна мова є основою родоводу, єднає рід і сім'ю. К. Д. Ушинський відзначав: "Коли зникає мова — народу нема більше!"
Заборона української мови спричинила зникнення у небуття кількох десятків років нашої історії. У житті народу рідна мова й рідний край є нероздільними поняттями. Здавна через мову народ виявляв поняття моральності, а найважливіші з них — вірність і відданість, честь і чесноти, щирість і добро, взаємність, пошана і повага, мир і злагода, дружба і товариськість.
Для того, щоб мова могла прийти нам на до ми повинні постійно дбати про неї. Добру пораду українцям дав М. Рильський у поезії "Мова":
Минулого тижня я з мамою та татом їздив на природу. З раннього ранку ми завантажили речі в машину та поїхали за місто. Там, на березі річки Дніпро, ми почали рибалити. Мама накривала на стіл, а ми з татом зосереджено дивилися на вудочки.
Несподівано я почув дивні звуки. Це було щось схоже на квакання жаби. Я побачив, що жаба застрягла у нашій сітці. Здавалось, вона волає про до Я дістав жабу з сітки та відпустив її. В той день ми наловили багато риби. Матуся приготувала смачну юшку. День видався чудовим. Сподіваюсь, ми вибиратимемось частіше.