1. Іменну частину присудка, виражену прикметнком, вжито в реченні:
А. У містах земля одягнена в камінь і залізо.
Б. На гіллі рясному цвіт немов сніжинки.
В. У справедливих армій доля завжди прекрасна.
2. Однорідними підметами й присудками ускладнено речення:
А. За тобою будуть завше мандрувати очі материнскі і білява хата.
Б. Біліло небо, білястим здавалося тонко вібруюче повітря.
В. Лози, кручі, висип, ліс - усе блищить і сяє на сонці.
3. Додаток є в реченні:
А. Весна - художник дуже знаменитий.
Б. Нашу індивідуальність створює пам"ять.
В. Митець - створіння примхливе і складне.
4. Обставину мети вжито в реченні:
А. Поїдемо переймать досвід.
Б. Гомоніла Україна, довго гомоніла.
В. Усе так відчайдушно, щасливо цвіте.
5. Означення є в реченні:
А. Творчість завжди мрійна і тривожна.
Б. Біліло небо й тонко вібрувало повітря.
В. Спадають млосно вечори липневі.
6. Між однорідними членами речення треба поставити кому у реченні:
А. Тече вода в синє море та не витікає.
Б. У полях і луках ще лежить сніг.
В. На Колимі запахло чебрецем і рутою.
7. Відокремлений додаток вжито у реченні:
А. Усі, за винятком Андрія, прийшли того вечора на збори.
Б. Ніч була темна, але тиха.
В. До серця доторкнулася весна, ота жіноча, ніжно-лебедина.
8. Якщо вписати на місце пропуску слово "може", то ускладненим стане речення:
А. Наш тренер ... Дніпро перепливти.
Б. ... весна вже настала?
В. Україна ... знову перемогти.
9. Визначити поширене неповне речення:
А. Капає зі стріх.
Б. Квітку метелик цілує, обрії - сонце ясне.
В. Ти, мелодіє, лети.
Г. Дишеш і не надишешся тим чистим і пахучим повітрям.
10. Визначити непоширене ускладнене речення:
А. Капає зі стріх.
Б. Квітку метелик цілує, обрії - сонце ясне.
В. Ти, мелодіє, лети.
Г. Дишеш і не надишешся тим чистим і пахучим повітрям.
11. Виберіть рядок, де є непряма мова (розділові знаки пропущено):
А. Коли дивлюсь туди, на Захід, іноді чомусь так сумно стає, говорила Маша.
Б. Чого зажурився, мій любий козаче - дівчина питає вродлива.
В. Варвара запитала у начальника чи може послати телеграму у Москву : у неї там захворіла мати.
12. Виберіть речення, що відповідає схемі: "П", - а (розділові знаки прямої мови пропущені)
А. Що ж не дає мені промовить просто Так, доле, ти міцніша, я корюся.
Б. Ніщо так не красить людину, як натхнення, подумала Ярослава
В. Так себто я брешу? - тут Вовк йому гукнув. Чи бач! Ще й базікать стало.
Ця проста та нехитра квіточка росте усюди: у садочках та палісадниках, у парках та на городі. Навіть інколи зненацька з’явиться посеред шумної міської вулиці, нагадавши перехожим про красу природи. А справжній дім та родина ромашки – у великому різнотрав’ї українського поля.
Маленька ромашка не впадає в око великими розмірами, не має пишних «вогняних» пелюсток. Її не одразу помітиш серед пишних лілей, троянд, жоржин та орхідей. Але проста, скромна краса ромашки все одно незрівнянна. Недарма в літературі ця квітка є символом доброти, юності та скромності.
Кругла серединка квіточки радує око яскраво-жовтим кольором. А прямі пелюстки, які оточують її по колу, біленькі та ніжні-ніжні. Ромашка, неначе маленьке сонечко, вбране у білі шати, усміхається до всіх навкруги.
А яка ромашка пахуча! Вийдеш влітку в український степ та обов’язково знайдеш місце, густо заросле ромашками. Тут метушаться мурахи, співають цвіркуни. Зануришся в букет та отримаєш неймовірну насолоду від його медвяного запаху. Ромашка пахне неначе самим життям та самою родючою землею Батьківщини.
Є багато різних видів цієї квітки: ромашка лікарська, садова, польова, пахуча та інші. Іноді – це маленька самотня квіточка на тонкій стеблині, іноді – ціле поле!
Скромна ромашка є щедрою. Вона лікує людей від багатьох хвороб, дарує солодкий нектар, годує мурашок та комашок- «сонечок». А також наповнює навколишній світ радістю життя!
ответ: Привіт!
1. Осяяне сонцем літнього дня місто миготіло всіма барвами.
2. Сині очі, вмиті сльозами, виблискували волошковим квітом - чисті, непорочні й по-дитячому довірливі.
3. Настояні на сизих отавах і туманах серпневі ночі дихають пахощами зрілого літа.
4. Палац, оточений величезним парком, стояв на високій горі, внизу голубіли озера й ставки, а далі мерехтів Дніпро.
5. Дівчину, високу, ставну й повногруду, облягала біля полотняна сорочка з вишитими рукавами.
6. Над морем злітали чайки, шугали в голубому мареві білими крильми, схожими на трепетні сторінки, вихоплені з якоїсь книги чи власної пам'яті.
7. Зрідка зустрічалися низькорослі дубки, кучерявилася унизана оранжевими ягодами чіпка, шипшина.
8. І віхола, густа, лапата і тепла, знову насувала.
9. Сонце сідало за густо порослу золотим дроком і маслинами гору.
Я не впевнена лише на рахунок 5 і 6 речення, але дуже сподіваюся, що хоч трохи до