1.одиничний прислівник потрібно виділити комами в реченні (розділові знаки пропущено)
1.дівчата прийшли не зупиняючись.
2. десь за ланами гомонів затихаючи грім.
3. хлопець багато говорив не переводячи духу.
4. туристи дуже втомилися вийшли спотикаючись.

2. пунктуаційну помилку допущено в реченні:
(1) дорога слалась по зеленому степу широким килимом. (2) широколистий подорожник й оксамитовий шпориш наче силкувалися вкрити її, одвойовуючи од важких коліс. (3) край дороги бігали проворні ховрашки і побачивши людей втікали в нори й сміливо виглядали звід- тіль, піднявши вушка вгору. (4) дашкович звернув з дороги на траву і, забувши свою науку, почав рвать квітки. (5) побачивши себе на самоті, серед такого простору, він почав філософствувать, але через хвилину нічого вже не знайшов в своїй голові. (6) bін тільки знав, що бачить зелений степ, чуючи сотню голосів птиць навкруги (за 1. нечуем-левицьким ).​

Моя улюблена телепередача «Поки усі вдома». Моїм батькам і братові вона теж подобається, так що ми дивимося її всі разом. У цій програмі ми зустрічаємося з цікавими людьми.

Вони розповідають нам про себе і свою роботу, знайомлять із членами своїх родин. Атмосфера на цій передачі дружня і неофіційна. Учасники часто розповідають забавні історії і жартують. Іноді мені здається, що вони в нас у гостях, вони — наші близькі друзі і сидять з нами в нашій вітальні. Ще одна відмітна риса цієї передачі — це та частина, де розповідають, як зробити самому різні речі. Особливо цим цікавиться мій брат. Він часто пробує зробити те, що вони описують. Крім всього іншого, я люблю цю передачу за те, що вона робить нашу родину ще дружнішою.

Відповідальність не існує сама по собі, а завжди знаходиться у певному контексті. Деякі питання можуть видаватися непридатними для вирішення через їхню масштабність і при цьому, як правило, критерії правильного і неправильного у суспільстві досить тісно переплітаються. Іноді масштаб проблем є настільки великим, що відповідальність особи здається неспроможною щось змінити, – власне кажучи, чим більшою є масштабність проблеми, тим менше особа відчуває свою здатність реально вплинути на ситуацію. Цей принцип завжди брався на озброєння тоталітарними режимами, які навмисне збільшували масштаб до такої міри, щоб ніхто вже не визнавав своєї відповідальності, значущості. Таким чином, особу позбавляли повноцінної людської індивідуальності, зводячи її роль до звичайного гвинтика гігантської машини.