1. Однорідними членами ускладнено речення А Свій дім не чужий, із нього не виженуть.
Б У вікна вже зазирала ранкова зоря, а в хаті стояв холодний морок.
В Над повінню кружляли лелеки, виструнчивши стрілами довгі червоні ноги, і
бемкали дзвони.
Г Хата дихнула на мене теплом і димом.
Д Ми люди не горді: нема хліба – давайте пироги.
2. Однорідними членами ускладнено речення
А Вона всміхалась, вимовляючи ці слова, але та посмішка завжди неприємно
вражала мене.
Б Веселий вересень у лісі повісив ліхтарі, і сонце на злотистім списі
гойдається вгорі.
В Людська праця – не дурниця, розкидати не годиться.
Г Він залишився ні в тих ні в сих.
Д Почуття непевності, тривоги, очікування чогось страшного знову охопило
мене.
3. Тільки один ряд однорідних членів має речення
А Дівчина ходить із маленьким дзвоником вулицями попри кам’яні будинки та
будить людей до ранкової співанки.
Б Увечері та вночі каміння тихенько відлунює голосами предків, а вдень
нагрівається під сонцем і обіймає ніжним теплом.
В Таких парубків часто й густо можна зустріти по наших хуторах та селах.
Г Микула поволі рушив уперед, зняв із плечей торбинку й щит, одчепив од
пояса меч, поклав зброю перед очагом та низько вклонився вогню й чурам.
Д Не раз телята й вівці, спокійно пощипуючи травицю в чагарнику, були
свідками козацьких нападів або уманської різні, виконаної підпасичами під
проводом Остаповим.
4. Один ряд однорідних речень мають усі речення, ОКРІМ
А Легкий туман вставав над Дунаєм, окутував утікачів.
Б Око знов ваблять блукаючі вогні й рухливі тіні.
Г Весела і добродушна вдача Іванова не раз ставала їм у пригоді при довгій і
важкій блуканині по чужих краях.
Д Сумна скарга покотилася по річці і вразила втікачів.
5. Один ряд однорідних речень мають усі речення, ОКРІМ
А Котигорошок одним із перших скочив у човен і завзято намагався втягти за
собою якийсь Соломіїн клунок.
Б Дід-провідник зупинився, наказав усім залазити в комиші, скласти свої
клунки й бути напоготові.
В Біле павутиння фестонами висіло вгорі, гойдалось од найменшого руху
повітря і кидало дивовижні тіні при жовтому світлі одинокої ліхтарні.
Г На березі валялись галузки, уламки дощок і навіть цілі верби з корінням,
викинуті на берег повінню.
Д Здавалося, розбурхане море вогню кипіло, ревло, бризкало вогняною піною і
йшло сердитими хвилями на безборонні плавні.

6. Тільки один ряд однорідних членів має речення
А Сніг і земля стужавіли, захрумкали під ногами.
Б Туман у пасма злипається й сідає мені сивою росичкою на плечі, на вії, на
брови.
В З грубки пахло жиром, пригорілою картопляною скоринкою та гарячим
відпаром дерези.
Г Ти бичуєш святу тишу землі скреготом фабрик, громом коліс, брудниш
повітря пилом та димом, ревеш від болю, з радості, зі злості.
Д Розплющую очі і раптом бачу у вікнах глибоке небо і віти берези.

У кожного з нас одна єдина Батьківщина. Перш за все, це те місце, де ми народилися і виросли, яке ні раз і не двічі ми проміряли своїми ногами. По-друге, Батьківщина – це наша рідна країна. Батьківщину змінити неможна, як неможна змінити своїх батьків, тих, хто дав нам життя. І я вважаю, що де людина народилася, там вона повинна прожити своє життя і пройти до кінця свій шлях. Для мене такою Батьківщиною є моя рідна Україна.Я дуже люблю свою країну попри те, що може, для кого десь і краще. Я впевнений, що для справжнього українця не може бути ніде краще, ніж на рідній землі. І кожен з нас може створити для себе та своїх близьких такі умови існування, які нічим не гірше умов у інших країнах. Та цим не варто обмежуватися, треба прагнути до того, щоб життя постійно покращувалося для усіх наших співвітчизників.На тлі історії наша країна ще досить молода, тому її майбутнє повністю в руках наших сучасників та наступних поколінь. Якою ми зробимо нашу Батьківщину, такою вона і буде. Я вважаю, що зараз ніхто не має морального права кидати Україну напризволяще і тікати кудись за кордон. Адже там ми все одно нікому не потрібні і наше життя буде залежати лише від нас самих. А ось рідній Україні зараз дуже потрібні наші сили і наші знання, бо поставити її на ноги зможемо тільки ми. На мій погляд, той, хто іде з країни, зраджує своїх предків і позбавляє своїх нащадків справжньої Батьківщини. Вони напризволяще залишають могили своїх рідних і, ніби соромлячись свого походження, перш за все, намагаються втекти самі від себе.Українці – це не тільки велика і могутня нація, це одна величезна гостинна родина. А у будь-якій родині добробут та гарні відносини будуть лише тоді, коли кожен буде відданим своїй справи, справі на благо інших. Родина для мене – найсвятіше слово на землі, а мати родини для мене – це Україна. Я дуже люблю свою рідну Україну і все своє життя буду боротися за своє щастя на рідній землі і за щастя своїх співвітчизників. Я впевнений – труднощі мене не злякають.Я щасливий від того, що народився і живу саме в Україні. Я люблю рідну землю за її неосяжні, красиві і безмежні простори. Вийдеш в поле, і очі не можеш відірвати від справжнього моря зрілого жита, яке стоїть, наче непідступні стіни. Увійдеш в це жито, і ти майже ховаєшся серед його колосків. І тільки синє небо стає твоїм дороговказом. Така краса милує і заворожує мою душу.У нашій країні найрозумніші у світі люди, багата земля і достатньо невитрачених ресурсів. Я один з українців, я громадянин України. Я тут народився, тут пройшло моє дитинство, тут я виховаю своїх дітей і зроблю для своєї країни все, що від мене буде залежати.Я впевнений, що українська держава – могутня і миролюбна країна. Ми зможемо мужніти і рости разом з нею. Я щиро вірю в найкраще. А сьогодні я учень і повинен вчитися, щоб у майбутньому принести Україні якомога більше користі.

В осені коси заквітчанні пшеничними олосками й червоними ягідками калини.Ходить осінь лугами,берегами.Де хітхне там холодом війне.
  Любить осінь ночами сидіти на березі ставка.А  вранці над водою підіймається сивий туман і довго не розходиться.Оце й починається осінь.
   Бояться осені пташки.Як тільки побачать її ластівки,злітаються і про щось тривожно радяться.А журавлі піднімаються високо в небо і про щось курличуть.
   Любить осінь заходити у садки.Доторкнеться до яблуні - яблука жовтіють.А дятли радіють зустрівшись з осінью:голосно щебечуть,перелітають із місця на місце,шукають поживи на деревах.
   Я люблю осінь за те що ця пора року працелюбна.