1.Перепишіть складні іменники разом або через дефіс, прибравши скісну риску Глино/сховище,
голко/рефлексо/терапія, cіно/сушарка, теле/лнтерв'ю, термоелектро/вентилятор, технік/радіолог, тістомішалка, член/кореспондент, фото/сесія, біо/система. кафе/кондитерська,
екскурс/сбюро, залізо/графіт. звукооператор, інтернеті кафе, капітанілейтенант, гранатомет, соломопрес, спецвипуск, спортсмен/розрядник, спорт/комплекс, сталевар, скло/кераміка, соле/добування, відеоролик, трасобудівник, фільмоскоп,
грам/калорія, дит/майданчик, дієслово/зв'язка, діет/харчування, електро/вібратор, екс/міністр прес/центр, Cнiго/транспортер, текст/шаблон, фізик/ядерник,
ското/заготівля, слюсар/cантехнік,
стаття/огляд, стерео/зйомка,
трюкач/каскадер, трубо/воз,
трьохсот/ліття, фото/етюд, харчоблок, художник/модельер, цукро/сировина, чисто/воддя.
2. Складіть і запишіть 5 речень з п'ятьма ( на вибір) складними іменниками
Щастя і горе, радість і смуток - усе може бути в одному слові. І єдина залежність від контексту вимовлених слів та від почуттів, що закладаються в цьому слові.
"Яке щастя!" - і руки простягнені назустріч синочкові, який тупцяє по зеленому моріжку, усміхнені оченята звернені до матусі, до всього доброго світу, до людей, які ще не встигли для цього маляти зробити нічого злого і підступного. Це все ще попереду, а сьогодні - зелений моріжок, лагідні руки мами, барвисті метелики, що розважають і бавлять маленьку людину.
"Яке там щастя!" - і зболені очі старенької жінки опущені донизу, до долоні, що простягнена за милостинею. Роки прожиті. Доля не була ласкавою, багато довелося пережити: відривала від себе останній шматочок, економила кожну копійку, аби дітям було добре, щоб вони жили краще, ніж батьки. І ось... Рідні діти відцурались, кажуть, що в них теж не вистачає грошей, що треба до зими встигнути ремонт у квартирі зробити, тож до матері вони не наїздяться, не вона одна бідує: он скільки таких пенсіонерів. Але ж тим пенсіонерам (кого вона знає) хоч інколи діти допомагають, а то й забирають до себе, щоб доглядіти до смерті. Але це в інших, а в неї... Тепер ось - доводиться просити на шматок хліба, соромно й очі підвести, бо тяжко працювала весь вік, а на пенсію, виходить, і не заробила.
"А щоб тобі щастя не було!" - і злобно перекошений рот, люттю налиті очі. Страшно в такі очі зазирнути, бо повіє від такого погляду таким мороком злоби й ненависті, що аж кров у жилах застигне. І слово в устах такої людини звучить зловісно й страшно. Найтемніші закутки відкрилися в душі й вихлюпнулися назовні через слово, боляче зачепивши когось із ближніх.
Слово одне, а бач, що воно може. Та все ж людина придумала слова не для зла, не для нападу, а для добра і взаєморозуміння. Тому, коли почуєш щось недоброзичливе, то знайди відповідник доброго слова і злоба, як хвороба, відступить. Шануй і бережи добре слово на всі випадки життя, і добро, створене тобою, тобі ж і повернеться, а на землі ще однією доброю людиною стане більше.
Але я дуже люблю Україну! Для мене- це найкраща держава в світі. Я тут виросла і тут живу. З цим краєм пов`язані найтепліші думки та моменти мого життя. Дуже хотілося б від щирого серця побачити в майбутньому розвиток держави й мудрого провідника попереду. А поки що залишається лише надіятись і починати хоч якісь зміни вже з самого себе. Душа болить за рідну Батьківщину!