1) Перепишіть, знімаючи риски. 1. Коли моє не в/лад, то я з своїм на/зад (П. Гулак Артемовський). 2.
Той, хто з/першого кроку починає шкодувати, що вирушив на/гору,
не/здатний здолати і не/великого пагорба (Тибетське прислів’я). 3. По/ волі ж
і піду, як тільки схочу, ні/хто ні/чим мене тут не/прив’яже! (Леся Українка) 4.
Хто нахабно преться в/гору, той з ганьбою гепне долу (Англійське
прислів’я). 5. «Мені однаково треба було в/низ», — сказав той, що впав
зі/сходів (Шведське прислів’я).
2) Перепишіть знімаючи дужки
1. Повезли мою матір на білих волах, (не) оплакану матір... 2. Спочивай, моя
мамо, так легше тобі. Там (ні) хто (не) завдасть (не) вигойної рани. 3. (Ані) кого,
(ні) кого нема на землі, (ні) єдиної гілочки нашого роду. 4. Чи згадав Гордія
Чурая, оті шляхи до слави найкоротші, де перемога, з горя (ні) чия, дивилась
мертвим в (не) закриті очі. 5. (Не) догарок згасивши восковий, він, може, знову
думав про свободу? 6. Вона в житті зіткнулась з (не) приємністю: хлопчина їй (не)
відповів взаємністю. І (то) чому: бо любить іншу дівчину, а вірність має душу (не)
подільчиву. 7. Мов тихий дзвін гірського кришталю, (не) сказане лишилось (не)
сказанним. 8. Цвітуть обличчя, острахом (не) стерті. 9. І та печаль вже (не)
скорбота. 10. (Не) забувайте (не) забутнє, воно вже інеєм взялось! І (не)
знецінюйте коштовне, (не) загубіться у юрбі. (Не) проміняйте (не) повтор на сто
ерзаців у собі! (За Л. Костенко).
1) Майже кожному пересічному українцю відома напівлегендарна історія про Роксолану - дівчину з прикарпатського села Настю Лісовську (прикладка - різновид означення)
2) Однак мало хто знає про те, що жив-був колись український козак, який наприкінці 16 століття став володарем невеликої держави, відігрававшої помітну роль у Південно-Східній Європі (відокремлене означення)
3) Народжений за землі молдавській, ще в молоді роки Іван подався шукати мінливого щастя на Запорізьку Січ (відокремлене означення)
4) Будучи фізично добре розвиненим, він неодноразово хизувався перед товаришами вмінням неперевершено гнути підкови, завдяки чому й отримав своє прізвисько (відокремлена обставина)
Упродовж років життя Тарас Шевченко залишив нам декілька десятків автопортретів, котрі відрізняються один від одного як технікою малювання, так і створеним образом. Здається, що він весь час пробував зрозуміти сам себе, своє місце в суспільстві, своє ставлення до подій, до людей...Ось дивиться він нас з найпершого авпортрета. А ми на нього. Що хочеться йому сказати? Тарасе, тобі на цьому полотні всього лиш 26 років. І ти уявлення не маєш, якою важкою буде твоя доля, яким тернистим шлях. Шлях, з якого ти не звернеш і від якого не відмовишся, бо не можна відмовитися від власного себе, від ніжної любові до рідної землі, від болю за страждання свого закутого в кайдани неволі народу. Ти ще такий молодий, і незгоди тільки збираються навкруги тебе, щоб на високому чолі мислителя залишити згодом свої сліди. Ти дивишся на нас напружено темними уважними очима, за невеселим виразом котрих стоїть твоє сповнене поневірянь сирітське покріпачене дитинство.. Тоді, коли ти писав цей автопортрет, у тебе був період розквіту надій - тобі купили волю, дали можливість вчитися тому, до чого в тебе був талант - малюванню. Все тільки починалося на тім портеті. Щоб рівно через 20 років завершитися останнім автопортретом. 20 років поламаного життя та повязаних крил. Заборона писати та малювати. Заборона жити тобі за твій незламний дух та очі, сповнені душі по вінця.