1. Поблискують черешеньки в листі зелененькім, черешеньки ваблять очі діточкам маленьким.
2. Дівчаточко й хлоп'яточко під деревцем скачуть рученята та ледве не плачуть.
3. Раді б вишню з'їсти, та високо лізти.
4. Ой раді б зірвати, та ніяк дістати.
5. Ой вишеньки-черешеньки,червонії, спілі, чого ж бо ви так ви¬соко виросли на гіллі?
6. Ой того ми так високо виросли на гіллі, — якби зросли низесе¬нько, чи то ж би доспіли?

1.Позначте речення, у яких є модальні частки

2.Позначте речення, у яких є вигуки

3.Позначте речення, у яких вигуки перейшли в частки

К [г] - согласный, твердый, звонкий, парный
р [р] - согласный, твердый, звонкий, непарный, сонорный
у [у] - гласный, безударный
т [т'] - согласный, мягкий, глухой, парный
и [`и] - гласный, ударный
т [ц] - согласный, твердый, глухой, непарный
ь 
с 
я [а] - гласный, безударный

и→[и]:гласныйс→—ч→[щ']:согласный, непарный глухой, непарный мягкийе→[э]:гласныйр→[р]:согласный, непарный звонкий, сонорный, парный твёрдыйп→[п]:согласный, парный глухой, парный твёрдыйы→[ы]:гласныйв→[в]:согласный, парный звонкий, сонорный, парный твёрдыйа→[а]:гласныйю→[й']:согласный, непарный звонкий, сонорный, непарный мягкий[у]:гласныйщ→[щ']:согласный, непарный глухой, непарный мягкийи→[и]:гласныйй→[й']:согласный, непарный звонкий, сонорный, непарный мягкий

Учатся-6 букв,6звуков У-(у)- гласная ,ударная Ч-(ч')- согласный,глухой,мягкий А-(а)- гласный,безударный Т-(т)- согласный, глухой,твердый,парный С-(с)-согласный,глухой,твердый,парный Я-(я)- гласный безударный

БукваЗвукХарактеристика звукап[п]согласный, глухой парныйр[р']согласный, мягкий, звонкий непарный, сонорныйи[и]гласный, безударныйу[у]гласный, безударныйм[м]согласный, звонкий непарный, сонорныйн[н]согласный, звонкий непарный, сонорныйо[а]гласный, безударныйж[ж]согласный, звонкий парный, твёрдый непарный, шипящийа[а́]гласный, ударныйю[й']согласный, звонкий непарный, сонорный, мягкий непарный[у]гласный, безударныйс[с']согласный, мягкий, глухой парныйь[-]

У давнину наші предки називали Берегинею своє житло, бо воно оберігало не лише від холоду, від зла, але й берегло чистоту людської душі. Кожна частина житла мала своє символічне значення. Піч символізує собою родинне вогнище і була священна, як мати. Вона обігрівала, годувала всіх. Найсвятішим місцем у хаті була покуть. Там висіли ікони, прикрашені рушниками і пахучими травами. На покуті садили почесних гостей, молодих під час весілля, там же ставили дідуха на Різдво. Прикрасою житла служили вишиті рушники. Їх вішали над дверима, над вікнами, стелили на столі, але найкрасивішими обов’язково накривали ікони. Прикрашали хату і настінними малюнками, які служили і прикрасою, й оберегами. Малюнками розписували піч, припічки, вкладаючи свій щедрий талант у колоритні орнаменти. Під іконами стояв великий стіл, розрахований на численну родину: біля нього всі збиралися і коли їли, і коли вирішували важливі питання. На ньому завжди мала лежати прикрита рушником паляниця. Біля стола попід стіною стояла довга деревяна лава, а збоку його — велика скриня, куди складався одяг, рушники тощо. Недалеко від печі ставився деревяний настил на стовпчиках — піл. На ньому спали, а вдень, прибравши постіль, його нерідко використовували для хатніх справ. Я ніколи не жила у такій хаті, але мої пращури передали мені, мабуть, святу любов до неї, бо трепетно хвилюється моє серце, коли чую слова: Хата моя, біла хата, Казко тепла й доброти…