1. Поширеним є речення
А Ти, схоже, хочеш вийти сухим із води.
Б Тут весело.
В Доню, ми будемо відпочивати.
Г На жаль, хлопець виявився ні риба ні м’ясо.
Д Нехай усі танцюють, розважаються.
2. Простим
є речення
А Колоски, наче з
чавуну вилиті, яскріли аж до самого обрію.
Б Хліб пахне солодко, як пахнуть медом соти.
В Ранній пар родить пшеничку, а пізній – метличку.
Г Співаючи, птах, як правило, сидить на гілці нерухомо, і тоді видно, як
вібрує його горлечко.
Д Ще поля вкриті
снігом, ще з’явилися тільки перші таловини, а вже чути Жайворонка
3. Неповними є речення
А Більшість птахів
– співочі.
Б Пташка красива своїм пір’ям, а людина – своїм знанням.
В Побажаю тобі щастя та веселої долі.
Г Шилом моря не нагрієш.
Д Прозору тишу протинав стук дятла по дзвінкій корі, наче бив він у
дерев’яний дзвоник.4. Простим
двоскладним реченням є
А День був гарячий.
Б Пахне в’ялою травою, квітами.
В Надворі разом стишилось.
Г Швидко звечоріло.
Д Прокидаюсь, солодко позіхаю і швидко починаю рухатись.
5. Двоскладним
є речення
А Люблю зелені
степи нашої північної Вкраїни.
Б А з синім небом вже щось діється.
В Доводилося вам їздити пізньої весни чи раннього літа по Україні?
Г Любуєшся на картину нічної степової краси, смакуєш раєве
смакування.
Д Рослинам, зібраним на Івана Купала, приписували чудодійні лікарські властивості.
6. Яке
поєднання слів не є словосполученням
А одержувала завжди
Б куплений давно
В зустрів брата
Г надійшов лист
Д цікаві енциклопедії
7. Правильно
розставлені розділові знаки в реченні
А Через усю
Вкраїну вогнем прокотилася війна біль і горе народу.
Б Діти хлопчик і дівчинка шептались поміж себе.
В Квітку метелик цілує, обрії – сонце, вітер – берізку німую.
Г Душа його прохала волі молодої сили простору.
Д Петро виймає з кишені свою цяцьку кресало з напильника і кремінь аж з
Карпатських гір.8. Неповним
(розділові знаки вилучено) є речення
А Дядько
Євмен лісник одного з об’їздів борівського лісництва того дня прокинувся на
світанні.
Б
А воно могутнє світило все більше виповнювало світ.
В Одна з прибулих молода дівчина плела вінок з польових квітів.
Г Видатні поети і письменники України Павло Тичина Максим Рильський та
інші своїми
перекладами ознайомили рідний народ з кращими зразками грузинської класичної
поезії.
Д
В гаю химерна тінь.
Тим, хто вперше відкрив цю книгу, одразу впадає в очі незвичайна назва повісті — "Людина". Ця назва — не випадкова. Цим почесним званням нагороджує О. Кобилянська головну героїню своєї повісті. Так, саме "почесним званням". Адже далеко не всі мають право зватися цим словом. Це право треба ще заробити. І той, хто зветься людиною, повинен виправдати цей високий титул своїми вчинками, своїми переконаннями, своїм життя.
Якою ж повинна бути справжня людина? Що вкладає у значення цього слова Ольга Кобилянська? Відповідь на це питання ми знайдемо, увалено прочитавши її повість.
Головна героїня повісті — молода дівчина Олена, яка не може змиритися з бездуховністю міщанського середовища. Вона різко відрізняється від своїх ровесниць, від членів своєї родини та від усіх оточуючих, бо пропагує нові ідеї, нові погляди: "...небезпечні слова: соціалізм, натуралізм, дарвінізм, питання жіноче, питання робітницьке...". Звичайно, ані родина, яка мала консервативні погляди, ані ровесниці, які читали лише сентиментальні романи, не могли зрозуміти її. І тут ми бачимо величезну внутрішню силу дівчини, яка не зрікається своїх переконань, незважаючи на те, що ніхто з оточуючих не розуміє і не підтримує її. Це є однією з найголовніших ознак справжньої людини. Людина Кобилянської повинна мати власну точку зору та дотримуватись її попри все.
Таким є ще один герой повісті — Стефан Лієвич, молодий лікар, який привіз зі Швейцарії нові погляди на суспільне життя, на місце жінки в ньому. Він доводив, що майбутнє жінок — у їхніх руках, що освіта спрямує їх на нові шляхи: "...а зброя їх... яка чиста, яка сильна, як варто по неї сягнути! Се — знання, Олено!" Саме ця людина зрозуміла та підтримала героїню.
Але доля була немилосердною до дівчини. Стефан помер. Олена переносить і це горе, перемагає його, все ж залишаючись людиною, вільною та незалежною господаркою своєї долі.
Ще одне випробування ставить дівчині життя. Заради врятування своєї родини вона змушена була вийти заміж не за покликом серця. Це не є зрадою своїм ідеалам та життєвій позиції. Адже Олена робить це не заради себе. Вона здатна зносити будь-які злидні, але не здатна вона дивитись, як страждають близькі їй люди. Ми бачимо велику здатність до самопожертви і розуміємо, що Олена, як ніхто інший, заслуговує зватися людиною, бо, як справжня людина, живе заради інших.
Олена втрачає фізичну свободу, але її духовний світ залишається вільним, вона залишається все тією ж людиною.
Отже, бути людиною — значить жити високодуховним, цілеспрямованим життям, мати свою, незламну, життєву позицію. І ще більшої поваги заслуговує така людина, яка залишилась нею після всіх життєвих іспитів.
під час відпочинку в лісі потрібно поводитись згідно правил моралі і вихованості. природа - наш спільний дім і ми повинні оберігати її всіми силами, а не шкодити їй. потрібно запам"ятати раз і назавжди, що не можна ламати або зрізати гілки на деревах і безцільно виривати квітки й інші рослини. також, ні в якому разі не кидати різні речі в річки й інші водойми, не смітити після себе, не розпалювати вогнища. це може завдати важкої шкоди природі. потрібно пам"ятати, що не можна шкодити лісовим мешканцям - тваринкам і птахам. ми повинні допомагати їм, підгодовувати, а не ловити їх і не знущатися над ними. завжди потрібно піднімати і забирати за собою сміття, а не залишати його в лісі. лише дотримуючись цих правил ми зможемо зберегти чарівний дивосвіт природи ще на довгі роки.