1. Позначте рядок, у якому всі слова є дієприкметниками. А) зраділий, веселий, розумний;

Б) зеленіючий, промоклий, повний;

В) розпечений, працюючий, розквітлий.

2. Позначте рядок, у якому всі дієприкметники є активними.

А) збираючий, бачений, бувалий;

Б) виконуючий, змоклий, пожовклий;

В) даруючий, бажаючий, зварений.

3. Позначте рядок, у якому речення ускладнене дієприкметниковим зворотом.

А) Лише мох вкриває оте віковічне, ніким не займане каміння.

Б) На березі хвилястої Десни стояло місто, оповите в сни.

В) На лугах ще трава не кошена, у полях красуються жита.

4. Позначте речення, у якому вжито пасивний дієприкметник.

А) Шумлять жита, оновлене село у воду видивляється з узгір’я.

Б) Постарілий і посивілий стояв він перед дочкою.

В) А вже на відпочилім небокраї прекрасний розгоряється пожар.

5. Позначте речення, у якому дієприкметник з не пишеться разом.

А) Легенький вітерець колише по той бік річки (не)скошені трави.

Б) Скільки сягало око, жевріли маки на луках, ніким (не)сіяні, але радуючи всіх.

В) Через усю Вербівку стеляться скупі городи та левади, (не)огороджені тинами.

6. Позначте рядок, у якому всі слова пишуться з одним н.

А) греча..ий, нерівня..ий, качи..ий;

Б) занепокоє..ий, бажа..ий, спале..ий;

В) доведе..ий, нездола..ий, незбагне..ий.

ДРУГИЙ РІВЕНЬ

1. Установіть відповідність між відмінком і реченням, у якому виділений дієприкметник вжито у відмінку:

1) називний;

А) Шкільний сад стояв ліловий від розквітлого бузку.

2) місцевий;

Б) Тремтяче повітря було наповнене пахощами гречки.

3) родовий.

В) Ще зор у блідніючому небі.

Г) З пониклою головою прислухалася Маланка до звуків затихаючої музики.

2. Установіть відповідність між виділеним у словосполученні словом і частиною мови (особливою формою), якою він є.

1) страшенний буревій;

А) іменник;

2) невигоєна рана;

Б) дієприкметник;

3) при доведенні тереми;

В) прикметник;

Г) дієприслівник.

оранта - давньохристиянська богоматір, заступниця людей; покровителька бідних; образ молитви. оранта зображувалася з піднятими вгору руками - жест адорації (молитви). це один із найдавніших жестів, що звернений до бога і означав благання, прохання. значення цього специфічного знаку оранти можна пояснити, звернувшись до біблії. під час битви іудеїв з амалекитянами мойсей молився за свій народ, піднявши обидві руки до неба. до того часу, поки він утримував руки у такому положенні, іудеї перемагали. коли ж руки опускалися, вороги починали брати гору. чудовий мозаїчний образ богоматері оранти 11 ст. можна і сьогодні побачити у соборі київської софії. вона зображена у надалтарній частині на загальному мозаїчному фоні. стоїть на чотирикутному золотому камені з піднятими руками. майже 10 століть це зображення богородиці залишалося непошкодженим. очевидно, тому і називалася вона "непорушною стіною". поза, жест рук оранти були дуже популярними у народному мистецтві аж до 20 ст. на жіночих весільних вінцях завжди було зображення богородиці з піднятими вгору руками. на думку деяких вчених, прообразом оранти була міфічна богиня слов'ян берегиня.

Згаяний час то втрачений час.                                                                       Його не можна зважити або покласти в кишеню, виміряти лінійкою або загорнути в газету. Іноді його катастрофічно не вистачає, руйнуються наші плани, і важкий прес обставин деформує долі наших близьких і зовсім сторонніх для нас людей Але іноді буває й так, що його надлишок змушує нас думати про те, як би швидше позбутися від нього. Так, мова йде про час.

Все в нашому житті, кожен подих, має свою ціну. І розраховуватися доводиться не чимось матеріальним, а секундами і хвилинами нашого життя. Наприклад, відпрацювавши робочий день, ми отримуємо за нього зарплату. Але подумайте про те, що за ці гроші ми заплатили 7-8 годинами нашого життя. Коли ми на зупинці чекаємо трамвая – це теж коштує кілька хвилин нашого життя. І хвилини, перетікаючи в години, складають дні, місяці, роки. Куди ж іде те, що кожному з нас дається тільки раз?

Якось раз людина, отримавши зарплату і радісно стискаючи в кишені пачку грошей, зайшла на базар. Купуючи то подарунок для дружини, то необхідні продукти, вона щедро розплачувалася з продавцями. Так було до тих пір, поки опустивши руку в кишеню, людина замість товстої пачки намацала всього один папірець і кілька дрібних монет.

Чи не схоже це на наше необережне поводження з часом? Коли ми молоді, нам здається що старість ще так далеко. А літня людина лише дивується, куди ж поділася та маса років, яка ще вчора здавалася такою нескінченною. Як же швидко розчинилася вона у вирі життя .

У чому ж сенс життя? На що має бути витрачено мій час? Люди часто самі собі та іншим задають подібні питання. Які ж справи мають цінність і на що в першу чергу має бути направлено мою увагу? Для чого кожен з нас має обмежений і дуже цінний запас часу?

Подивіться на дію часу в навколишньому світі, в людях, та й у нас самих. Чи не складається у вас враження, що вплив часу на все, що оточує нас, виявляється досить руйнівним? Маючи безперечну цінність, час все ж покриває зморшками наші обличчя, забирає силу, білої хуртовиною посипає наші голови. Могутні жорна часу руйнують будинки і міста, перемелюють камені і творіння давніх скульпторів, висушують річки, засипають піском родючі землі. Та й чи є що на землі, що може протистояти натиску настільки могутньою сили?

Якби у нас була можливість створювати речі, що не підвладні потоку часу? Напевно, скульптор, який створює пам’ятник, над яким не владний час, буде надавати своїй роботі величезне значення і направить на неї куди більше сил, ніж на ту, яка через 100, 200 або 1000 років буде розчавлена ​​невблаганним пресом століть. Напевно, і всі ми віддали б перевагу саме такій роботі. Навіщо будувати будинок, який через кілька років потрібно буде ремонтувати, якщо можна побудувати такий, що буде стояти не тільки 100 років, але і наші далекі нащадки зможуть постійно користуватися його затишком, не ремонтуючи? Так чи є на землі можливість докласти свої сили до такого будівництва?

Відповідь на це питання здається нам однозначним. Але все ж таки, не дивлячись на безнадійність і відчай, які здатні навіяти нам руйнівні сили, ці сили приводяться в рух часом. І просто треба завжди пам’ятати, що згаяний час – то втрачений скарб, найцінніше, що е у нашому житті.