Коза́к-характе́рник, також коза́к-химоро́дник, коза́к-галдо́вник або коза́к-заморо́чник[1] — назва віщуна, чаклуна на Запорозькій Січі. Займався не лише яснобаченням, але й лікуванням поранених козаків, їх психотерапією та психофізичною підготовкою. Характерник — своєрідний духовний наставник, якого козаки шанували і дещо побоювались, хранитель традицій і таємниць бойового мистецтва запорозького козацтва. За переказами, кошовий запорожців І. Сірко, якого обирали на цю посаду протягом 24 років, був відомим козацьким характерником[2]. Із часом поняття «козак-характерник» надійно увійшло до наукового обігу
Як часто ми говоримо: «Який гарний чоловік!» А що значить «краса»? Мені здається, в це ємне поняття входить насамперед внутрішнє, душевне зміст, коли людина живе в гармонії з навколишнім світом і самим собою, займається улюбленою справою, усвідомлює свою користь для суспільства, самодостатній, йому не потрібно одурманювати себе алкоголем і наркотиками, щоб відчувати щастя. Краса, якщо вона справжня, завжди самореалізується. Адже не важливо, чим людина зайнята, якщо він творить навколо себе добро і красу, робить доручену справу з повною самовіддачею, а по-іншому і не можна, якщо з ним добре і цікаво, хочеться йому наслідувати.
Я думаю, що справжня краса людини — це внутрішня краса, його душа, гаряче, добре серце. Адже якщо одна людина готовий зробити для іншого все, віддати найдорожче, відгукнутися на будь-яке прохання, до в будь-яких ситуаціях, не думаючи про подяки, то це і є красива людина, якому навіть зовнішня непривабливість не завадить творити добро. Я за душевність, справедливість і справжню красу людини. Таких людей має бути дуже багато, тоді й світ зміниться в іншу, хорошу сторону, не буде зла, бійок, вбивств, воєн.
Коза́к-характе́рник, також коза́к-химоро́дник, коза́к-галдо́вник або коза́к-заморо́чник[1] — назва віщуна, чаклуна на Запорозькій Січі. Займався не лише яснобаченням, але й лікуванням поранених козаків, їх психотерапією та психофізичною підготовкою. Характерник — своєрідний духовний наставник, якого козаки шанували і дещо побоювались, хранитель традицій і таємниць бойового мистецтва запорозького козацтва. За переказами, кошовий запорожців І. Сірко, якого обирали на цю посаду протягом 24 років, був відомим козацьким характерником[2]. Із часом поняття «козак-характерник» надійно увійшло до наукового обігу
Я думаю, що справжня краса людини — це внутрішня краса, його душа, гаряче, добре серце. Адже якщо одна людина готовий зробити для іншого все, віддати найдорожче, відгукнутися на будь-яке прохання, до в будь-яких ситуаціях, не думаючи про подяки, то це і є красива людина, якому навіть зовнішня непривабливість не завадить творити добро. Я за душевність, справедливість і справжню красу людини. Таких людей має бути дуже багато, тоді й світ зміниться в іншу, хорошу сторону, не буде зла, бійок, вбивств, воєн.