1 Прислівник це :
А самостійна частина мови, що означає дію предмета .
Б особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією.
В незмінна самостійна частина мови, що передає ознаку дії, ознаку предмета та ознаку іншої ознаки .
Г незмінювана форма дієслова.
2 У реченні прислівник частіше виступає :
А означенням
Б обставиною
В присудком
Г підметом
3 Префіксально – суфіксальним утворено всі прислівники рядка :
А віднині, внизу, подекуди,поряд
Б навпаки, втроє, уперед, навічно
В по-іншому, віддавна, влітку,щоночі
Г набагато,взимку,по- сусідськи, ось-ось
4 Пишуться через дефіс усі прислівники рядка:
А у/бік, по/друге, як/небудь, хоч/не/хоч
Б будь/де,час/від/часу, на /троє, у/середині
В на/горі, раз/у/раз, по/нашому,по/двоє
Г пліч/о/пліч,хтозна/як,по/перше, по/латині.
5 Усі слова є прислівниками у рядку:
А впевнено, прекрасно, котрийсь
Б ліньки,попередньо, використано
В пошепки,інколи, сам на сам
Г раз у раз, обидва, мирно
6 Прислівники напам’ять до розряду
А дії
Б місця
В причини
Г якісно- означальні
7 Установити відповідність між прислівниками та їх розрядами за значенням
1 чемно А причини
2 навприсядки Б часу
3 післязавтра В дії
4 згарячу Г міри й ступеня дії
5 трохи Д якісно-означальні
8 Усі прислівники пишуться з двома – нн у рядку
А прекрасн…о,невблаган…о, незграбн…о
Б грішн…о, невпин…о, живописн…о
В рівнин…о, туман…о, с я
Г бажан…о, попід тин…ю, перлин…о
9 Установіть відповідність між прислівником та формою ступеня порівняння прислівника
1 холодніше А форма найвищого ступеня порівняння
2 найбільш чисто Б складена форма найвищого ступеня порівняння
3 найгірше В форма вищого ступеня порівняння
4 більш вдало Г складена форма вищого ступеня порівняння
10 Утворити усі можливі форми ступенів порівняння прислівників легко, мало
11 Записати слова знявши риску
Зо/зла, де/небудь, в/двічі, що/най/сильніше, без/кінця, дарма/що, час/від/часу, поза/торік, яко/мога,по/перше
Поснідавши, Гнат узяв сокиру і подався на двір.
Займався пишний січневий ранок. Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоним полум’ям.
Сонце, мов здорова червона діжа, випливало з-за краю землі та обгорталось блискучими хмарками, що спалахнули від сонячного проміння, мов солома від вогню.
Гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходився рубати їх. Стук сокири по сухому дереву далеко котився в рожевому морозному повітрі…
Помивши посуду після обіду та поприбиравши в хаті, Настя сіла на лаві під вікном вишивати сорочку й закинула на шию червону та чорну заполоч.
Біле шитво вкрило її коліна. Настя взялась до роботи та ще раз глянула на хату. В хаті було чисто та гарно, як у квітничку. З білих стін дивились гарні боги, заквітчані сухим зіллям, обвішані рушниками. Чепурний комин білів, аж сяяв. Долівка була гладенька та жовта, як віск. Веселий ранішній промінь грав на полив’яних мисках, що стояли в миснику, ушиковані, як військо.
Настя любила свою веселу, теплу хату. В сій маленькій хатині зазнала вона щастя.