1. Прочитайте реченняй розставте в них розділові знаки. 1. А зорі падають і гаснуть не долетівши до землі (Б. Мозолевський). 2. Олівера мов громом ударило хвилину він стояв як укопаний (Ч. Діккенс). 3. А спогади як равлики у мушлі таілися (Д. Кремінь). 4. Звідси з високої Софіїної альтанки видно майже весь асканійський степ (О. Гончар). 5. Там у сузірі Саламандри твій коханий бив тобі чолом (Л. Костенко). 6. Годи- нами працювати над математикою засукавши рукава не кожен зможе! (В. Дрозд). 7. шла лю- дина йшла людина закинувши шарманку за плече (Л. Костенко). 8. Не знаючи броду не лізь у воду (Народна творчість). 9. Я йшов не обертаючись (В. Дрозд). 10. Бійці сиділи деякий час задумавшись (0. Гончар). 11. Вовк зупинившись припав до землій поповз на- зустріч хлопщеві (О. Донченко). 12. Похлипавши гармошка починае снувати й прясти розлогу мелодію (€. Гуцало). 13. Нічого не слід страшитися крім страху (М. Дочинець).

Тюльпани – це мої улюблені квіти. Ранньої весни крізь землю пробиваються їхні гострі листочки, а коли теплішає, тюльпани випускають бутони. Спочатку вони зелені, і зовсім не зрозуміло, якого кольору квітка розпуститься згодом. Потім поступово тюльпан набирає колір, і одного дня розкриває своє чудове обличчя назустріч сонцю. Знизу всередині голівки пелюстки жовтого чи білого  кольору, а також тичинки й маточка – виразні, яскраві. Пелюстки в тюльпана бувають різними, красивої форми, інколи гострі, інколи схожі на сердечка. Є дуже багато сортів тюльпанів, навіть чорні з порваними оксамитовими пелюстками.

     Наше життя минає непомітно. Сьогодні я хотів би повернути вчорашнє, та це неможливо. Хіба що хтось збудує машину часу і здійсниться мрія багатьох - повернутися у своє дитинство, свої юні студентські роки. Але, на жаль, це призвело б до непоправних наслідків: катастрофи, війни, хвороби тощо.
     Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.
    Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета.
     Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".