1. Прочитайте та перекладіть текст. Доберіть заголовок. Визначте основну думку. Знайдіть в тексті однорідні члени речення, випишіть їх.
Як i все схiднослов’янське житло, українська хата з минулого мала нерухомi меблi: пiл, лавки, полицi, жердки, якi виготовлялись одночасно з хатою i становили одне цiле. Рухомих меблiв було мало: стiл, ослiн, скриня, колиска тощо.
Майже четверту частину хати займала піч, розташована праворуч або лiворуч од дверей. У рiзних районах Украïни печi були рiзноï конструкцiï, по-рiзному оздоблювали ïх лiпленими деталями, розписами, теракотовими чи розмальованими полив’яними кахлями. Зокрема, побутували прикмети i повiр’я, пов’язанi з пiччю при переходi в нову хату. Якщо вогонь, запалений вперше, горiв ясно, то й життя буде веселе, якщо тьмяно, i дим iшов на хату, то це було до сварки.
Пiд час сватання розгублена дiвчина ставала бiля печi i починала ïï колупати. Потiм на знак згоди перев’язувала сватiв рушниками.
У печi готували страви, на печi вiдпочивали, лiкувались. У хатi жила, працювала i вiдпочивала сiм’я. Кожний ïï член мав своє мiсце.
2. Що називається словосполученням? Наведіть приклади. Які слова не можуть бути словосполученням?
3. Складiть словосполучення, поставте друге слово у формi родового вiдмiнку однини.
Порада, батько; завдання, вчитель; вiкна, будинок; днi, тиждень.
- Михайло!
- Привіт.
- Привіт.
- Скажи, погода гарна?
- Так, справді.
- А що ви робите?
- Хочемо зліпити снігову бабу. Хочешь з нами?
- Звичайно.
Авжеж, ліпленя сніговика або сніговох баби - це найгарніше захоплення малят, та в наш час ним не всі захоплюються. А шкода...
І ось уже хлопці рушили ліпити снігову бабу. Хто, готував тулуб, хто - ноги, хто голову. Дуже втомилися дітлахи, та все ж таки своє завдання виконали.
Вони зліпили дуже гарного сніговика, він подобовся не лише дітям, а у усім навкруги.
- Михайлику, додому! - кричала хлопцеві з вікна мама.
А й справді, за роботою дітлахи не помітили, як почало темніти...Потрібно розходитись по хатинках.
- Не сумуй, сніговичку...
- Ми ще повернемось до тебе.
Дітлахи прощались з сніговиком, а він вслід їй дивився і посміхався. Це був найпрекрасніший зимовий день.
Звичайно, ми в авангарді людства - в області революцій, руйнування традицій , самознищення. Ми перші дали світові Чорнобиль. Ми перші переживаємо кризу людини – і саме ця криза вимагає перебудови і нового мислення.
На вітрині мод зарясніло слово «духовність». Воно вже стало легким, як полова . Одні для заповнення духовного вакууму заводять духовий оркестр й агітмузей у приміщенні храму. Ті почали давати служителям культу громадські доручення. Ті несуть своїх дітей до церкви охрестити, але потім не вчать їх жити
по-християнському. Ті збирають матеріали про пришельців з космосу та цікавинки з індійської культури. Інші, зрештою, прикладають духовні зусилля в науковій та мистецькій праці – і теж наче входять у сферу духовного …
Але чому ці похвальні заняття не виробляють того високого етичного ідеалізму, офірної любові , безкорисливого служіння ідеалам, які породжувала висока віра , що йшла від Нагірної проповіді Христа?
Будівельні камінці вторинного походження можна цінувати, збирати, шліфувати, але храму з них не збудуєш.
Згадаймо давній переказ про двох будівників. Одного чоловіка з тачкою , наповненою камінням, запитали:
« Що ти робиш?»- «Та от звеліли возити каміння – вожу».
«А що ти робиш?»,- запитали другого , такого ж .-«Я будую собор святого Петра».
Собор святого Петра в Римі стоїть завдяки тому – другому. Всі великі собори минулого - це перед усім пам’ятки високого духу. Всі великі творіння Данте , Рафаеля, Сервантеса, Шевченка - це теж творіння не пера і пензля , а творіння духу. Всі безумно одважні пошуки невідомої землі, експедиції Колумба і Магеллана йшли від одержимості духом і великої віри у великого Бога.
Без віри, що гори рушить, малі люди будуть вудити рибку на мілині й гризтись за привілеї , і ніколи не знатимуть: «Хто моря переплив і спалив кораблі за собою, той не вмре , не здобувши нового добра.» (Леся Українка.)
Де і коли люди відірвалися від джерел? ХХ вік визрів як епоха глобальних доктрин, експериментів, винаходів . Запаморочливі відкриття змінили образ світу.Люди заметушилися в силовому полі науки – і свіфтівський дивний острів Ляпуту раптом піднявся вгору в образі гордого самовдоволеного божества, яке нібито все може. Виявилось, що на зворотному боці того ідола –чорна діра. Виявилось, що запаси духовних і моральних сил людини занадто слабкі супроти цього ідола. І в цьому моральна криза нашої епохи. Напівдикун, засліплений блискітками напівцивілізації , зневажив свій справжній скарб. Суєтні люди і сірі воли науки підхопили легенду про всемогутнього ідола і запишались. Великі ж вчені забили тривогу.
Затоптано і загублено моральні максимуми.
Все це мало б засвоїтися з молоком матері, все це дитина мала б повторювати щодня в ранній молитві…
Чому нас так приємно вражають українські студенти, що приїжджають з Америки , з Польщі, з Канади ? Чому вони в чужій стихії зберегли український дух , мову, лице? Чому їм нічого не треба пояснювати , наче наперед є моральна домовленість ?
У них живий релігійний корінь - і вони живі. Польща об'єдналась у солідарності проти казенної сили в незалежній церкві. Українців Заходу єднає церква . А хіба наших козаків у боротьбі за віру і волю єднала не церква ?
Ми мусимо відродити людину - мусимо відродити її духовний корінь. Інакше ми не склеїмо її з найкращих гасел і приписів. (за Є.Сверстюком).