1.) Прочитайте виразно вірш і виконайте завдання. Зверніть увагу на розділові знаки. Ліс густий, дрімучий, темний, Де родились, там вмирають, Споконвічний ліс росте, Обертаються у тлінь, Не проб’ється навіть сонце На могилах Виростає Крізь гілля його густе. Ряд наступних поколінь. Велетенські граби, вільхи, По лісах шумлять потоки, Сосни, явори, дуби Смарагдові від трави, Раз в століття полягають . Розпливаючись то в багна, Після віку боротьби. То озера, то в стави.

А. Назвіть однорідні члени речення та визначте їхню синтаксичну роль.

Б. Яких слів вони стосуються?

В. Якими частинами мови виражені?

А трохи дал1, на мое здивування, я побачила прекрасну галявину. Тут було так спок1йно, так тихо, наче в ра1! Аж на душ1 легше стало!
Кругом розк1шн1 краэвиди, голосист1 перегуки таких дивних та трохи сполоханих птах1в, приэмн1 аромати кв1т1в та св1жо1 трави. Дивишся на це диво - аж душа завмираэ! Ну справжня об1тована земля!
А м1ж цим, думаэш, якби люди б1льше проводили часу на природ1, х1ба були б вони такими злими та агресивними? Х1ба скоювали б злочини? Х1ба комусь потр1бн1 були б т1 багатоповерхов1 будинки, проблеми, оф1си, коли навколо така краса?
Люди! Давайте берегти природу!

На просторій, світлій галявині виріс могутній дуб із кремезним стовбуром і міцними розгалуженими гілками, які підгримують густу крону. Це найгарніший дуб в усій діброві, саме про такі дерева складали в народі пісні, а поети писали вірші. Дуб — дивовижне дерево. Адже виріс він із малесенького, але щасливого жолудя (далеко не всі жолуді проростають), якого загубила чи сойка, чи білочка і не знайшов дикий кабан. Кількома гілочками піднімався він під небо, такими тонесенькими, що дивовижно, як вони тримаються, а найменша гілочка накрилась величезним дубовим листком. 
Дуб — сонцелюбне дерево, його плоске широке листя дає можливість світлу пройти крізь нього до самої землі, де росте безліч більш дрібних рослин, а коріння дружить із грибами, і тому в дібровах так багато боровиків, лисичок, груздів. 
Якщо нападе на дерево гусінь, інші дерева можуть загинути — лише не дуб. Він виживе — того ж літа на ньому з'являться листочки. Дуб не загине навіть тоді, коли його зрубають лісоруби. 
Залишиться тільки пеньок! 
Пройде час — і від пенька потягнуться до сонця листочки: це прокинуться "сплячі" бруньки, які десятиліттями, а то й віками чекали свого часу. Одна, найсильніша, гілка стане в майбутньому новим стовбуром. 
У багатьох народів світу дуб шанується як символ могутності, мудрості і довголіття. 
Огорожа навколо дуба; зроблена дбайливою людською рукою, — то символ єднання природи з людиною. Цей дуб прожив кілька століть — хай живе й далі і дарує людям радість.