1. Складіть план тексту і запишіть.2. Напишіть переказ.3. Продовжте текст своїми роздумами про те, чи має держава дбати про популяризацію творчості талановитих українських митців, чи все ж таки справжній шедевр рано чи пізно знайде свою аудиторію поціновувачів і без будь-якої підтримки. Сформулюйте тезу, наведіть два переконливі аргументи й проілюструйте їх прикладами. Зробіть висновок. Що нині ми знаємо про українську пісню XVII століття, котра прикрашала оперету, яку 1925 року ставили двісті дев'ятнадцять разів поспіль на сцені Нью-Йоркської опери? Справді, популярність пісні Семена Климовського «Іхав козак за Дунай» безпрецедент
на Достеменно відомо, що і співали вже в середині XVIII століття, у тому числі й у північній столиці Росії. Сюжет твору навряд чи варто пов'язувати з якоюсь історичною подією (скажі мо, заснування Задунайської Січі чи військовий похід на Балкани). Та й сам Дунай у фольк лорній традиції нерідко символізував річку. Мотив розлуки козака з коханою дівчиною, об разний лад пісні, характер мелодії дають підстави називати її романсом.
У добу романтизму було написано чимало нових текстів, які виконували на мелодію «Іхав козак за Дунай». Митці, мовби змагаючись, створювали все нові й нові варіації на тему української пісні. Ось лише кілька творів, яким вона дала дихання: арія Лести в однойменній опері віденського композитора Кауера, опера Кавоса «Козак-віршувальник», вірш Пушкіна «Козак».
Варіації для скрипки з оркестром Аляб'єва... 1860 року історик Микола Закревський, умістивши в збірці «Старосвітський бандурист» твір Климовського, зауважив, що ця пісня відома всій освіченій Європі». Григорій Нудьга в книжці про Семена Климовського оповів цікаву історію «вживлення»
пісні «Іхав козак за Дунай» у німецький фольклор. 1808 року в Чорному лісі під Баден-Баде ном місцева знать улаштувала «садове свято», у якому бра ли участь і гості з Росії. На святі був присутній композитор Христоф Tiдге, який, почувши пісню про розлуку козака й дівчини, переробив твір. З того часу німці вважають цю версію української пісні власним фольклорним скарбом.
А ще через вісім років за обробку пісні «Їхав козак за Дунай узявся сам Бетховен! Композитор був у при ятельських стосунках з Андрієм Розумовським, послом Росії в Австрії, який у своему віденському палаці збері гав багато музичних видань. Син останнього гетьмана України, Андрій Розумовський, мав сентимент до землі культури своїх предків. Пам'ять про Батурин жила в цій родині. Можливо, не без впливу Розумовського Бет ховен і зацікавився українським музичним фольклором.
в обробці генія пісня «Іхав козак за Дунайоно алася голос виконавця зазвучав у супроводі фор піано, скрипки й віолончелі; притаманна оригі атові мартовість поступилася більш повільним І ніжним тонам.
1925 року світ побачило фундаментальне видан и Міжнародна бібліотека музики для вокалістів», у шостому том якого поміж найкращих пісень усіх часів і народів надруковано й українську Ixan казак за Дунай.
Іхав козак за Дунай,
Сказав: - Дівчино, прощай! Ти, конику вороненький,
Неси да гуляй.
Постій, постій, козаче, Твоя дівчина плаче:
З ким ти мене покидаєш Тільки подумай!
- Білих ручок не ламай, Ясних очок не стирай, Мене з війни зо славою К собі дожидай.
- Не хочу я нічого, Тільки тебе одного,
Ти будь здоров, мій миленький А все пропадай!
Свиснув козак на коня:
- Зоставайся, молода! Я приїду, як не згину. Через три года.
Тебе ж, мила, не забуду. Поки жив на світі буду. Коли умру на війні Поплач обо мне
Чи міг уявити сивочолий Семен Климовський, чия могила за якихось три десятки кіло метрів від Кіровограда (нині м. Кропивницький) давно потрапила під плуги, що доля ви явиться такою прихильною до його пісні, яка облетить усі материки, потрапить до німецького фольклору, що п співатимуть навіть американські ковбої?
- Сьогодні гуляти підеж - Ні сьогодні не можу - А завтра - Якраз зможу . - Добре до зустрічі - До зустрічі
Великдень - одне з найбільших християнських свят, що відмічається в Україні ще з X століття. Цього великого дня чекали і дорослі, і діти, щоб не тільки побувати на церковній відправі, а й взяти участь у родинних та громадських обрядах. Це і виготовлення свічки-трійці, і випікання пасок, і фарбування яєць. Сьогодні мало хто знає народні звичаї і обряди, у місті їх майже ніхто не дотримується. Але кожного року на Великдень ми їздимо до бпбусі. Від неї я знаю, що крашанки слід готувати в суботу, тоді вони зберігатимуться протягом усіх свят. Вмію дати крашанці належні фарби і знаю, кому їх дарувати. Так, червону крашанку дарують молодим, бо вона символізує радість життя і любов; пригостити жовтою, символом місяця і зірок, означає побажати хорошого врожаю. Для бабусі я готую голубу крашанку, бо її дарують літнім людям і хворим, бажаючи здоров’я.
Мені подобається вставати рано-вранці, бігти в сад і чекати перших променів сонця, яке в цей день «грає» і приносить людям щастя і здоров’я. Бабуся навчила мене і молитви, з якою звертаюся до сонечка з проханням освітити мене добротою, красотою і любощами. Я впевнена, народні свята і обряди слід відновити, бо це не тільки форма дозвілля. Вони до очиститися від бездуховності, оживлять наші душі.