1.Складним є речення * А Там дуже мальовнича місцевість: дикі гори, тайга.
Г Все зникло, наче в казці: місто, поле, гори, гай!
Б Я занедужав і, як усі хворі, прислухався до найменшого шереху за вікном моєї кімнати.
В Хмари пливли низько над землею, можна було сподіватися дощ.
2. Позначте складні речення, у якому інтонація є засобом зв’язку між частинами *
А Уранці всі поспішають, бо часу обмаль.
Б Будуть роси вигравать на листочках, на рослинах; сонце блиски розливать буде в крапельках-перлинах.
В Узимку (тополя) білітиме від інею, восени видзвонюватиме золотим листям, навесні світитиметься пташиними піснями, відгукуватиметься в глибині душі трепетним почуттям причетності до рідного села…
Г Він змовчав, нікому не виказав тоді своїх почуттів…
3. Позначте складносурядне речення. *
А Присівши на порозі і схиливши над ним голову, зажурено спочиває ненька.
Б Багато дорога може розповісти допитливому серцю, навіяти і радість, і журу, воскресити в пам’яті давні перекази, бувальщини, легенди.
В Якось по тих краях їздила депутація з Петербурга, яка відбирала співаків для царського хору.
Г Мелькає скупана зливою зелень,і сивіють величезні листки папороті, обтяжені кра росою.
4. Позначте складносурядне речення. *
А Навчений гірким досвідом, він на дві години раніше з'явився на іспит призначеного дня.
Б Він повчав себе, що мріяти — це дурниця.
В І все на світі треба пережити, і кожен фініш – це, по суті, старт.
Г Тече вода в синє море, та не витікає.
5. Позначте складносурядне речення. *
А Треба слову ніжності додати, щоб уміло друзів пригортати.
Б Уночі була гроза, а ранок видався ясний на диво.
В Чого навчився, того за плечима не носити.
Г Мова й пісня — дві найважливіші фортеці, які народ повинен оберігати пильніше й відчайдушніше, ніж свої кордони .
6. Позначте складносурядне речення. *
А Схилилась над колискою мати, і перші звуки колискової пісні, музика рідної
Б Ти даєш мені сонце погоже, і повітря, і снагу.
В Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи важкий мій хрест.
Г Народе мій, до тебе я ще верну і в смерті обернуся до життя
Мама, татусь, баба Галина. а особливо внук Олексійко!
А Симоненко говорить, що кожна людина неповторна, незамінна, на противагу відомому радянському лозунгу: «Незамінних людей не існує». Поет звертає увагу саме на людське, індивідуальне: «Усмішка твоя єдина, очі твої. одні».
Так, ми завжди повинні пам'ятати, що, перш за все, ми — люди, ми народилися здатними не тільки їсти, пити, спати, а й думати, переживати сотні почуттів, сприймати твори мистецтва, писати філософські трактати, робити відкриття, змінювати долі народів. Від природи чи від Бога нам дано дуже багато, але цей дар треба цінувати. Бути людиною — це не тільки велике щастя, але й велика відповідальність. А про це людство нерідко забуває. Часто трапляється, що свої таланти та відкриття людина спрямовує не на благо загалу, а проти нього: скільки життів було втрачено у численних війнах, скільки горя принесли різноманітні засоби знищення всього живого. Так, наприклад, на руйнацію, а не на мирні справи спрямували атомну енергію.
Часто людина забуває про своє високе призначення, і тоді гору беруть низькі інстинкти та почуття: жадоба, ненависть, злість, бажання руйнувати, приносити шкоду. Так, у нашому житті багато таких моментів, коли оточення, природа, доля випробують наш: характер, нашу людяність, здатність бути повноцінною особистістю. Але на те ми й люда, щоб, пройшовши крізь всі перешкоди, залишити в собі все найкраще, найчистіше.
Подивимось на маленьких дітей. Вони сприймають світ широко відкритими очима, вони добрі та щирі, не здатні на підлість чи зраду, а якщо і зроблять щось не дуже хороше, то щиро шкодують про це. Куди ж зникає ця дитяча наївність та щирість у дорослих? Вони вважають, що бути чесним та відвертим — це дурниця, що ці якості заважають жити у жорстокому світі, але ж саме дорослі зробили цей світ жорстоким і забули, що брехливе, лицемірне, підступне створіння перестає бути людиною. Отож, нам усім треба бути уважнішими, щоб не розгубити все дитяче в собі, не стати черствими та жорстокими.
А ще, як я гадаю, кожна людина повинна працювати над собою, самовдосконалюватися та розвиватися як фізично, так і духовно, інтелектуально. Адже, один з давніх мудреців сказав: «Cogito ergo sum» — «Мислю, тому існую». Ми маємо бути всебічно розвиненими, освіченими особистостями, світ рухається шаленим темпом — і ми мусимо за ним встигати. Той, хто не читає, не цікавиться мистецтвом, історією як свого народу, так і людства в цілому, не слідкує за останніми новинами, просто обкрадає сам себе, зачиняє перед собою двері у світ прекрасного.
Я думаю, що бути людиною — це бути вихованим, милосердним, доброзичливим, жити за правилом: «Поводься з людьми так, як хочеш, щоб вони поводилися з тобою». Треба пам'ятати, що ти живеш на світі не один, що тебе оточує багато людей, і виявляючи неповагу до них, ти в першу чергу не поважаєш себе.
Так, важка ця справа — бути Людиною, і ми повинні розуміти покладену на нас відповідальність, щоб з честю називати себе цим словом.