1 - складносурядне 2 - складнопідрядне 3 - безсполучникове 4 - з різними видами зв’язку
1. А Неук має велику перевагу перед освіченою людиною: він завжди задоволений собою.
Б Кажуть, щастя – це трикутник, а в нім три боки: віра, надія, любов.
В Не може при добрі той жити, хто хоче водночас злу й добру служити.
Г Зло нічого не дає, крім зла, умій прощати, як прощає рідна мати.
Д Українська пісня – це, за словами Гоголя, народна історія, сповнена барв.
2. А Риба, щоб жити, має воду, птиця – небо, а людина повинна мати землю.
Б Батько й мати – два сонця гарячих, що нам дарують надію й тепло.
В Життя справді складне, і єдиний у нього підручник – досвід.
Г Фантазіє, богине легкокрила, ти світ злотистих мрій відкрила і землю з ним веселкою з’єднала.
Д Життя росте лишень з любові, лише краса людей навчає жить.
3. А Життя – то неповторна пісня, яку треба вміти вати, не збиваючись на фальшиві ноти.
Б Сумління людське, виявляється, схоже на вулик: його теж можна розтривожити.
В Привчав мене батько трудитись до поту, а мати – любити пісні.
Г Ні спека дня, ні бурі, ні морози – ніщо не вб’є любов мою палку.
Д Щасливий, хто малим задовольняється, нещасний, хто не знає меж.
4. А Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе!
Б . Мені не надокучить нагадувати, що, хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього.
В І пригадалося йому дитинство: над водами хиляться лози, лелека пливе у висоті.
Г Чекаю дня, коли собі скажу: оця строфа нарешті досконала.
Д Неси до людей слова, подібні хлібу й солі, і співи, гідні слави сіяча.
5. А Любіть травинку і тваринку, і сонце завтрашнього дня, веселу в попелі жаринку, шляхетну інохідь коня.
Б Ми працю любимо, що в творчість перейшла, і музику палку, що ніжно серце тисне.
В Посієш учинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер.
Г І все на світі треба пережити, і кожен фініш – це, по суті, старт.
Д Кажуть, життя як вокзал: завжди хтось приїжджає, а хтось від’їжджає.
- Юначе, підкажіть, будь-ласка, як доїхати до обласної лікарні.
- Я можу провести Вас до тролейбусної зупинки, якщо хочете.
- Дякую, Ви дуже люб’язні.
- Ви, мабуть, уперше в нашому місті?
- Ні, але була тут дуже давно й погано орієнтуюся.
- Вам подобається місто?
- Не дуже. Багато шуму та зайвої метушні.
- Невже й будівлі на цій вулиці не подобаються?
- Будівлі дуже подобаються. Особливо старовинні.
- Так, сучасні будинки одноманітні, серед них небагато цікавого. А ось і потрібна Вам зупинка. Їхати треба п’ятим маршрутом, лікарня якраз на кінцевій зупинці.
- Щиро вдячна Вам! З Вами було приємно поговорити. До побачення!
- Бажаю успіху!
Объяснение:
Объяснение:
Для исследователя иные исторические эпохи примечательны тем, что могут дать богатую информацию и пищу для размышления о том, как падок человек на всевозможные модные безделушки и украшения. В данной статье речь пойдёт о «новоявленном» модном течении, которое сейчас особенно распространено среди молодёжи (и оказывается среди людей отнюдь не юного возраста) – это стремление приукрасить своё тело «специфическим» рисунком, т.е. – татуировкой. Исторические факты и свидетельства говорят о том, что татуировка («tattoo» или "tatu" означает "рана", "знак") – это очень древнее искусство. Первое упоминание о татуировке можно встретить в работах известных античных авторов, например: древнегреческий историк Геродот, описывая быт и культуру скифского народа упоминает, что скифские князья и воины наносили специальные татуировки на свои тела, чтобы подчеркнуть и подтвердить своё благородное происхождение и отношение к привилегированному классу. «Последующие исследования обнаружили, что скиф без татуировок мог принадлежать только к низшему сословию племени, касты, рода.
«Раскопки в Горном Алтае в 1948 году Пазырской группы курганов пролили свет на татуировку скифских племен. Уникальной находкой стало тело скифского вождя. Этот вождь погиб в бою. Его череп был пробит в трех местах боевым чекалом. Набальзамированное тело погребли вместе с женой и наложницей. Погребение относят к 5-4 вв. до н.э Татуированными у вождя оказались грудь, спина, обе руки и голени.