[1] І тоді сталося несподіване для хлопчика для Степана і напевно для самого Шептала. [2] Од того поблажливо-зверхнього дотику його бридливо пересмикнуло і підняло. [3] Хлопчак відсахнувся у грізнім подиві занімів Шептало легко опустився на передні ноги збив копитами сипкий пісок перестрибнув рів і помчав через гусину царину в лугову синь. [4] Він ще ніколи в житті не бігав так легко. [5] Втрапив на вкочену колесами лугівку копита відбивали чіткий ритм і збуджений тим ритмом він навмисно прискорював біг наздоганяючи самого себе та розсипаючи по крутій шиї густу білу гриву. [6] Не було ні хомута ні голобель і ніхто не сіпав за віжки вказуючи шлях. Завдання 1─ 6 мають по чотири варіанти відповіді, серед яких лише ОДИН ПРАВИЛЬНИЙ. Виберіть правильну відповідь (0,5б.)

1. Позначте речення, ускладнене відокремленими обставинами.
А)2 Б)3 В) 4 Г)5
2.Безособовим є речення
А 2Б 3В 4Г 5
3. Ускладнене однорідними додатками речення
А 1Б 2В 3Г 4
4. Однорідними присудками ускладнене речення
А 1Б 3В 4Г 6
5.Позначте речення, в якому є вставне слово
А 1Б 2В 4Г 6
6. Стиль тексту
А художнійБ розмовний
В публіцистичнийГ науковий

Як у морі знайти дорогу? Чи по тій стежці, що кинув місяць, треба йти та йти, чи по тій хвильці, що жене тихий вітер, чи по зграї рибок, що пливуть по ньому? Таке велике, таке синє море, і хвилька схожа на хвильку, і не видно берега ні праворуч, ні ліворуч, ні вперед, ні назад. Зупинилася посеред моря Галя під блискучим зонтиком, у морських лижах, як у незграбних калошах на ногах. З-під зонтика та калош її майже й не видно. Перелякано озирається навколо Галя. Сріблясті чайки зашуміли, закигикали, ніби пасма білого шумовиння залітали навколо. Чорні гагарки зaквірікали, страшні потворні баклани, що летіли цілими граями поснідати вранці рибою, замахали здивовано крилами. Чому сьогодні сонце упало в море? І що від цього буде їм? Чи не розжене воно риб? І баклани поринули глибоко-глибоко в море і затріпотіли там дужими крилами, щоб налякати риб і спіймати їх.

Кожне слово має особливе значення і походження в українській мові. Але, щоб не говорили, одне зайве слово може зробити приємно, чи навпаки - боляче. Якщо ти скажеш щось не те і образиш когось, то тобі потребується в багато раз більше слів, щоб вибачитися за це. Ще можна підняти моральний дух людини словами, зповненими віри і надії. А зараз, в такий тяжкий час, наша зброя - це українське слово, ним ми можем подолати російських нападників, що намагаються забрати нашу, чеснозароблену землю. Головне в житті - не забувати свою рідну мову!